Луцька угода
Луцька угода від 13 квітня 1711 року — таємний договір між московським царем Петром І і молдовським господарем Димитрієм Кантемиром. ПередумовиПідписанню угоди безпосередньо передувало оголошення в листопаді 1710 року війни Московській державі з боку Османської імперії за підтримки Кримського ханства, Швеції та українських козаків на чолі з П. Орликом. Султан Ахмед ІІІ довгий час намагався уникнути війни й навіть у січні 1710 року підтвердив 30-річне перемир'я з Петром І за умовами Константинопольського мирного договору. Ситуацію ускладнювало перебування у м. Бендерах шведського короля Карла ХІІ з залишками війська та українськими козаками на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, які після поразки під Полтавою знайшли прихисток у султана на його васальних землях у Молдові, де в той час став господарем Димитрій Кантемир. Активні бойові дії розпочалися на початку 1711 р. ([[[Московсько-турецька війна (1710—1713)%7Cдив.|детальну інформацію тут]]]).[1] Димитрій Кантемир мав свої претензії до османського сюзерена і довгий час був таємним прихильником союзу з Московським царством. У цій війні він вирішив перейти на бік Петра І, уклавши попередньо договір із московським царем. Зміст угодиУгода складалася з 17-ти пунктів такого змісту:[2]
НаслідкиДимитрій Кантемир виконав усі умови угоди та приєднався до війська Петра І, однак союзники зазнали нищівної поразки, після чого Кантемир мусив втікати до Московського царства та сподіватися на милість царя. Петро І, як зміг, виконав свою частину угоди, надавши прихисток Кантемиру, його родині, боярам і кільком сотням вояків, які оселилися на території сучасних України й Росії та значною мірою вплинули на історію Московського царства, що невдовзі перетворилося на Російську імперію. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia