Димитрій Кантемир

Димитрій Кантемир рум. Dimitrie Cantemir
Народження:	26 жовтня 1674(1674-10-26)[1][2][…]  Дімітріє-Кантемір, Ținutul Fălciud, Молдовське князівство
Смерть:	21 серпня (1 вересня) 1723[3][4][…] (48 років)  Дмитровськ, Севський повітd, Севська провінція, Київська губернія, Російська імперія
Національність:	Румуни[6][7]
Країна:	Молдовське князівство  Російська імперія
Освіта:	Велика школа нації
Рід:	Cantemireștid
Батько:	Константин Кантемир[8]
Мати:	Ana Bantășd
Шлюб:	Anastasia Ivanovna Trubetskayad і Casandra Cantacuzinod
Діти:	Ekaterina Dmitrievna Golitsynad, Maria Dimitrievna Cantemirovad, Кантемир Антіох Дмитровичd[9][10][…] і Șerban Cantemird
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Димитрій Кантемир (Dimitrie Cantemir, 26 жовтня 1673, Молдавське князівство — 21 серпня 1723, Дмитрівка, Російська імперія) — молдавський і російський державний діяч, науковець, композитор і письменник. Господар Молдавського князівства (1693, 1710—1711), Світлійший князь Російської імперії (1711) та Священної Римської імперії (1723), російський сенатор (1721), таємний радник (1722). Батько князя Антіоха Кантемира та княжни Марії Кантемир.

Син Константина Кантемира, Димитрій Кантемир був вихований при дворі в Яссах. У дитинстві навчився грецької, латини та слов'янських мов. З раннього віку мав дуже добру пам'ять.

Між 1687 і 1717 роками перебував у вигнанні в Істанбулі, де навчився османської мови, вивчав історію Османської імперії в Грецькій академії, де також компонував музику. У 1693 році на короткий час посів місце свого батька як господар Молдовського князівства, але тоді османи віддали перевагу Костянтину Дуці.

Лише 1710 року він знову став господарем. Приєднався до Петра І в російсько-турецькій війні 1710—1713 років, підписавши з ним таємну угоду в Луцьку, згідно з якою Молдова приймала московський сюзеренітет.

Після османської перемоги в битві під Стенілешті Кантемир знайшов прихисток у Московії. Йому надали титул князя Петро І і Карл VI (імператор Священної Римської імперії). Від московського царя одержав у володіння землі на Слобожанщині (у нинішній Харківській області).

Діти Димитрія Кантемира також відіграли важливу роль в історії Російської імперії.

Кантемир знав одинадцять мов. Написав низку історичних і філософських праць. Найголовніша історична праця — «Хроніка піднесення і занепаду Оттоманської імперії», яка, перекладена німецькою та французькою мовами, залишалася класичною до середини XIX століття. Був обраний членом Берлінської академії наук.

Працював також як композитор і теоретик османської музики («Книга науки музики», 1703—1704). Написав латинською мовою важливий географічний і соціально-економічний твір про Молдовське князівство — «Опис Молдови» (1714—1716). Створив перший румунськомовний роман «Ієрогліфічна історія» (1704—1705, опубл. 1883).

• Зображений на придністровській купюрі 2000 року;
• Ім'ям Димитрія Кантемира названо Християнський університет у Румунії (Бухарест);
• В СРСР 1973 року було випущено поштову марку до 300-річчя від дня народження Д. Кантемира.

• Огуй О. Д. Кантемір Дмитро Костянтинович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 84. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Густерин П. В. Первый российский востоковед Дмитрий Кантемир / First Russian Orientalist Dmitry Kantemir. М.: Восточная книга, 2008.
• Сербіна Н. Ф. Кантемір Дмитро Костянтинович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Кантемір [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Кантемір Дмитро [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 591. — 1000 екз.

• Влад Йовіце. Димитрій Кантемир. Переклад і коментарі – Василь Білоцерківський (укр.)
• Genealogy of the Cantemir family [Архівовано 27 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Music of Cantemir (Golden Horn Records)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Димитрій Кантемир