Лушпинський Іларіон Леонтійович

Лушпинський Іларіон Леонтійович
Народився	28 вересня 1884(1884-09-28)  Пилипче, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР
Помер	20 березня 1962(1962-03-20) (77 років)  Перемишляни, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Трибухівці
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  СРСР
Національність	українець
Діяльність	священник, громадський діяч
Конфесія	греко-католик
Рід	Лушпинські
Батько	о. Леонтій Лушпинський
Родичі	брати о. Антін-Володимир, Платон, о. Іван Лушпинські
У шлюбі з	Мальвіна з Онуцьких
Діти	Іван-Тарас, Платон, Ліда
Медіафайли у Вікісховищі

о. Іларіон Лушпинський, або о. Гілярій Лушпинський (28 вересня 1884, Пилипче — 20 березня 1962, Перемишляни, похований у с. Трибухівцях біля Бучача) — український греко-католицький священник, громадський діяч, капелан УГА.

Народився 28 вересня 1884 р. в багатодітній сім'ї греко-католицького священника о. Леонтія Лушпинського (1844—1911) та Леонтини з Денищаків у с. Пилипчому Борщівського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорської імперії (нині Чортківського району Тернопільської области). У 1886 р. сім'я переїхала до с. Трибухівців, де батько очолив місцеву парафію.

У навчальному році 1899—1900 був учнем IV-го класу Бучацької цісарсько-королівської гімназії^[1]. Іспит зрілости склав у 1904 р.^[2] Духовну освіту здобув протягом 1906—1910 р. у Львівській духовній семінарії.^[3] Висвячений у священники 10 квітня 1910 р. Станиславівським єпископом Григорієм Хомишиним.

Учасник національно-визвольних змагань. 7 листопада 1918 р. був присутній на зборах делегатів Бучацького повіту на яких обирали повітового комісара і членів повітового комітету^[4] З червня 1919 в УГА. Капелан польових лікарень 1-ї бригади Леґіону УСС — 2-го корпусу УГА.^[5]

Брав активну участь у діяльності повітових відділів українських громадських організацій на Бучаччині: «Просвіти», «Сільського господаря», «Українабанку». У 1930^[6], 1932^[7] був жертводавцем на будову «Украї́нського шпита́лю і́мені Митрополи́та А. Шепти́цького».

Восени 1930 року в Бучачі провели прощальний вечір на честь довголітнього катехита Бучацької гімназії о. А. Добрянського з нагоди закінчення його праці в місті. Серед численних промовців був також о. І. Лушпинський.^[8]

Його неодноразово арештовувала польська влада за проукраїнську діяльність на Бучаччині.^[9] Зазнав переслідувань також зі сторони радянської влади. Відмовившись від переходу в православ'я, щоб уникнути переслідувань переховувався, проте одночасно проводив підпільну душпастирську діяльність. Перед 1959 р. проживав у Снятині, правдоподібно у свого брата Антіна-Володимира, що мав там парафію. Від 1959 проживав у Перемишлянах у сина Платона, який був репресований, та на той час повернувся з заслання.

Помер 20 березня 1962 року в м. Перемишлянах. Похований у родинному гробівці разом з батьками та дружиною у с. Трибухівцях.

• 14 квітня 1910 — 12 грудня 1911 — парафіяльний сотрудник у с. Солотвині.^[10]
• 13 грудня 1911 — 8 травня 1912 — адміністратор парафії в с. Солотвині Богородчансього деканату
• 10 травня 1912 — 23 березня 1914 — адміністратор парафії в с. Микитинцях.^[11]
• 24 березня 1914 — 2 травня 1923 — адміністратор парафії в с. Соколові на Бучаччині.
• 15 лютого 1914 — 6 березня1924 — експозит у с. Зеленій біля Бучача.
• 1 вересня 1920 — 22 березня 1922 — парох парафії в с. Скоморохах на Бучаччині.
• 1 червня 1923 — 14 листопада 1930 — експозит у с. Пишківцях.
• 1 квітня 1926 — 14 травня 1930 — експозит у с. Пиляві.
• 15 травня 1930 — 14 вересня 1930 — експозит у с. Медведівцях.
• З 1930 проводив служби в парафії с. Помірцях, яка включала три села : Ріпинці, Помірці, Малі Заліщики.
• 15 листопада 1930 — 1 жовтня 1934 — парох у с. Помірцях.
• 2 жовтня 1934 — інстальований на парафію в с. Помірцях.
• 16 липня 1943 — експозит у с. Цвітові.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2020)

Народився 28 вересня в багатодітній сім'ї греко-католицького священника Леонтія Лушпинського (1844—1911, Трибухівці) та Леонтини Платонівни з Денищаків (1844—1920, Трибухівці). У сім'ї крім Іларіона було ще семеро дітей :

1. Іван (18 травня 1872 — 6 червня 1943), священник, у 1922—1938 парох у с. Товстеньке.^[12]
2. Олена (1873-?), дружина о. Мар'яна Крушельницького, пароха в Старій Ягільниці на Чортківщині.
3. Марія (1875—?), дружина пароха о. Володимира Билинкевича, з яким взяла шлюб 8 жовтня 1901 у Трибухівцях. Проживали у с. Залісся на Чортківщині, де о. Володимир був парохом.
4. Анна, дружина пароха Степана Чеховського.
5. Платон (27 червня 1880, Пилипче — 15 серпня 1952, Львів) — український літературознавець, шевченкознавець, педагог, професор Львівської академічної гімназії, Таємного українського університету у Львові, дійсний член НТШ.
6. Антін-Володимир (13 липня 1882, Пилипче — 1964, Калуш), священник.
7. Ольга (27 квітня 1887, Трибухівці — 14 березня 1961, Львів), похована з братом Платоном на Личаківському цвинтарі.

Дружиною о. Іларіона була Мальвіна з Онуцьких (1889—1927). У подружжя було троє дітей:

1. Іван-Тарас (1 листопада 1910, Солотвин — 09 серпня 2001, Чикаго). Протягом 1922—1930 учень Бучацької державної гімназії. Емігрував до США, де 1975 отримав громадянство. Дружина — Марія Чижик.
2. Платон (14 липня 1912, Микитинці — 25 червня 1997, Перемишляни). Протягом 1924—1932 учень Бучацької державної гімназії. Лікар у дивізії «Галичина», репресований.
3. Ліда (1922 —), дружина Володимира Синенького (1905 — 2 жовтня 1995). Емігрувала до США. Подружжя мало дочку Галина Траверзу, внучку Надію, що мала чоловіка Роджера та внука Андрія.