Трибухівці (Трибухівська сільська громада)

село Трибухі́вці
Вигляд на село
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Трибухівська сільська громада[2]
Код КАТОТТГ	UA61060390010032955
Облікова картка	Трибухівці
Основні дані
Перша згадка	1578
Населення	3 694[1]
Територія	7.900 км²
Густота населення	545.32 осіб/км²
Поштовий індекс	48431
Телефонний код	+380 03544
Катойконіми	трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка
Географічні дані
Географічні координати	49°2′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000
Водойми	р. Вільховець
Найближча залізнична станція	Пишківці
Місцева влада
Адреса ради	48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46
Сільський голова	Олег Іванович Максимович
Карта
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Мапа
Трибухівці у Вікісховищі

Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.

Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.

У 1961—1992 рр. називалося Дружба^[3]. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.

Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка^[4].

Перша письмова згадка^[5] описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.

У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Ґольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.^[6]

У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.

У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.

12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі^[7]

У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красицького, проживав у Стратині^[8]), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).

З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський^[9].

Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).

У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.

15 червня 1934 р. частину земель села^[10] площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту^[11].

Перший колгосп створили у квітні 1940 року.

1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.^[12]

Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.^[13]

Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади^[14].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[15].

1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.^[16]

До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.

• Церква Преподобної Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна; Церква на Отинівці, УГКЦ); добудована в 1990-х);
• Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI—XVII ст., дерев'яна, також відома як Церква на Борщівці, ПЦУ) — 26 грудня 2018 року перейшла до Помісної Православної Церкви від УПЦ МП^[17];
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована, відома як Церква на Завадині, ПЦУ);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2008 р., мурована, УГКЦ);
• Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Францішек Городиський, проект безкоштовно виконав Ян Тарчалович^[18] (з 1912 року — директор школи будівельних ремесел у місті Бучачі^[19]) 1903—1936;^[20];
• 5 капличок.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували 3 окремі виборчі дільниція № 610195–610197.

Результати

• зареєстровано 2937 виборців, явка 48,01 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 39,29 %, за «Голос» — 16,93 %, за «Європейську Солідарність» — 12,14 %.^[21] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 42,13 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 25,24 %, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 8,27 %^[22].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[23]:

• палац Городиських у неоготичному стилі^[24] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

• пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
• на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979).

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.

Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.^[25]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів;

У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.

У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.^[26]

У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.^[27]

• Володимир Багрій — український композитор, педагог
• Іван Балюк — український поет, публіцист, громадський діяч
• Леся Балюк^[28] — українська поетеса, прозаїк
• Дмитро Бучинський — український літературознавець, перекладач
• Микола Головач — громадський діяч
• Ядвіга Городиська — польська скульпторка, викладачка, донька дідича Трибухівців.^[29]
• Зваричевська Мирослава Василівна — українська філологиня, педагогиня, громадська діячка, дисидентка та політичний в'язень часів СРСР. Заслужений вчитель України. Небога та похресниця відомого публіциста і дослідника, професора Українського Католицького Університету (Рим) Дмитра Бучинського.
• Корнило Кізюк^[30] — український військовик, командант Технічного куреня УГА
• Ігор Лисий — український підприємець, заступник міського голови Кам'янця-Подільського, останній директор перед анексією центру «Артек»^[31]
• Світлана Луців^[32] — українська художниця, учасниця російсько-української війни.
• Корнило Мідюн^[33] — український військовик, командант куреню УГА, інженер
• Михайло Нетриб'як — український архітектор
• Ігор Римар — український військовик, учасник російсько-української війни, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, «кіборг»(1987—2015)
• Владислав Шкляж — голова «Товариства бучачан» у Польщі

• Герой соціалістичної праці, ланкова Олена Мокій.
• Чумак Ігор Михайлович (13.06.1971 — 08.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни,^[34]

• Ігор Римар,
• Олена Мокій.
• Чумак Ігор Михайлович

• 
  Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
• 
  Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
• 
  Дзвіниця церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст

• Підшивка газети «Нова доба». — Бучач.
• Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення» // Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. — 120 с., іл.
• Уніят В., Цірук О, Шолохов Г., Ягодинська М. Трибухівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 658—660. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Уніят В., Яворський Г. Трибухівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 467. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Трибухівці коло Бучача [Текст] // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. зб. — Ню Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 668.
• Три парафії перейшли до Помісної церкви [Текст] // Свобода плюс Тернопільщина. — 2019. — № 1/2 (4 січ.). — С. 1.
• Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s.; 508 il. — S. 283—293. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
• Trybuchówce 2.) T., wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 527. (пол.) — S. 527. (пол.)

• Трибухівці [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
• Трибухівці [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Пам'ятки України.
• Трибухівці [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.