Любимова Ольга Борисівна
Ольга Борисівна Любимова (нар. 31 грудня 1980, Москва, СРСР) — російська державна діячка. Міністерка культури Російської Федерації з 21 січня 2020 року. ЖиттєписОльга Любимова народилась 1980 року. Вона закінчила Московську загальноосвітню школу № 1234 з поглибленим вивченням англійської мови[1]; з 5 по 7 клас навчалася в історико-філологічній православній гімназії імені Преподобного Нестора Літописця[2]. Навчалася на факультеті журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова і факультеті театральної журналістики ГІТІСу (РАТІ) за спеціальністю «театрознавець». В період навчання на факультеті журналістики МДУ Ольга Любимова проходила практику на телеканалах REN-TV, ТВЦ, радіостанції «Наше радіо», «Радіо Рокс»[1]. У 2000 році працювала кореспонденткою радіостанції «Європа Плюс»[1]. У 2001 року перейшла на телебачення. Спочатку працювала кореспонденткою програми «Ортодокс» виробництва Інформаційного агентства Російської православної церкви, яка виходила на каналі ТВЦ. З 2001 по 2009 рік (з перервою) Ольга Любимова працювала на «Третьому каналі». Спочатку (до 2003 року) була кореспонденткою програм «Підсумки тижня з Глібом П'яних[ru]», «Головна тема», «Ціна питання», «Дольче Віта», «Висновки з Петром Толстим»[2]. Потім була шеф-редакторкою програм «Регіон» (2003—2004) і «Російський погляд» (2003—2004, 2006—2009). З липня 2005 по липень 2009 року вела ток-шоу «Горожанка», програми «Москва-2009», «Місто і люди» на телеканалі «Столиця». З грудня 2010 по 2011 роки Ольга Любимова працювала керівницею підсумкової інформаційно-аналітичної програми «Контекст» на телеканалі «Культура»[3]. У 2011—2012 роках — старша продюсерка документального кіно програмного департаменту ТОВ «Телеканал ТВ-3»[4]. Паралельно продовжувала працювати в Інформаційному агентстві Російської православної церкви, де була в різний час шеф-редакторкою передач «Православний календар» (РТР), «Російський погляд» (спільно з «Третім каналом»), брала участь у створенні програм для телеканалу «Спас» («І Тетянин день», «Фома», «Семінаристи»), в організації прямих трансляцій богослужінь з Храму Христа Спасителя і сходження Благодатного вогню з Єрусалима[2]. Брала участь у створенні понад 80 документальних фільмів, включаючи зняті для телеканалів «Росія-1», «Культура», «Перший канал». Авторка сценарію документальних фільмів «Шлях Патріарха» (2009), «Чужа земля» (2013), «Війна і міфи» (2014), «Микита Міхалков» (2015, співавторка сценарію) та інших[5]. Публікувалася в журналах «Російський погляд» (де також працювала завідувачкою відділом культури), «Політичний журнал», «Афіша» (її єдиним матеріалом було інтерв'ю з Федором Хитруком у квітні 2005 року)[6][7], «Esquire»[1]. У листопаді 2015 року стала радницею керівника департаменту кінематографії Міністерства культури (по відділу державної підтримки неігрових та анімаційних фільмів)[8]. Раніше такої посади не існувало[9]. З жовтня 2016 року по січень 2018 року обіймала посаду заступниці директора дирекції соціальних і публіцистичних програм АТ «Перший канал»[10]. З 17 січня 2018 по 21 січня 2020 року — керівниця департаменту кінематографії Міністерства культури Російської Федерації[11]. 21 січня 2020 року Ольгу Любимову було призначено міністеркою культури Російської Федерації. Суперечливі відгуки в пресі і на телеканалах РБК-ТБ і 360tv викликав опублікований в 2008 році блог 28-річної Любимової «Кропалик», де вона повідомляє, що в особистому плані не переносить опери, класичної музики, балету, музеїв, виставок, вечорів пам'яті, походів, мітингів, ювілейних заходів, не бажає дивитися на Джоконду і взагалі не терпить екскурсій, зізнається, що не розбирається в артхаузному кіно і погано знає світовий кінематограф. На думку режисера Саріка Андреасяна, нічого ганебного в цих відвертих визнаннях немає, а з новим міністром пов'язані позитивні очікування, оскільки Любимова під час попередніх призначень до уряду добре зарекомендувала себе на посаді начальниці департаменту кінематографії Мінкульту Росії[12]. Родина
ФільмографіяАвторка сценарію:
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
