Лінарит

Лінари́т (рос. линарит; англ. linarite; нім. Linarit m) — мінерал, гідроксилсульфат свинцю та міді острівної будови.

Загальний опис

Хімічна формула: PbCu[SO₄](OH)₂. Містить: PbO — 55,69 %; CuO — 19,83 %; SO₃ — 19,98 %; H₂О — 4,50 %.

Сингонія моноклінна.

Кристали видовжені, часто таблитчасті, кірочки або сплутані агрегати призматичних кристалів. Спайність досконала. Густина 5,35. Твердість 3. Колір насичений блакитний. Блиск скляний до напівалмазного. Риса блідо-голуба. Злам раковистий. Напівпрозорий. Крихкий.

Вперше знайдений в районі Лінарес (Іспанія). Відомі знахідки у графстві Камберленд (Англія), в районі Цумеба (Намібія), в Брокен-Гілл (Австралія), Маммот-Майн (штат Аризона, США), та Іньйо (штат Каліфорнія, США). Вторинний мінерал. Зустрічається в невеликих кількостях у зонах окиснення родовищ свинцю, міді та срібла.

Часто асоціює з аурихальцитом, англезитом, хризоколою, геміморфітом та ін. мінералами зон вторинного сульфідного збагачення.

За назвою міста Лінарес (Іспанія), H. J. Brooke, 1822. Рідкісний.

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лінарит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Лінарит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Cornelis Klein. Mineralogia. — Zanichelli (2004).