Магно-таафеїт-2N’2S[8] (також магнезіотаафеїт-2N'2S, до 2002 року — таафеїт[9]) — мінерал класу оксидів, названий на честь його першовідкривача Річарда Тааффе (1898—1967), який знайшов перший зразок, огранований і полірований дорогоцінний камінь, у жовтні 1945 року в ювелірній майстерні в Дубліні, Ірландія.[10][11] Таким чином, це єдиний дорогоцінний камінь, який вперше був ідентифікований з вже огранованого каменю. Більшість зразків цього дорогоцінного каменю до Тааффе були помилково ідентифіковані як шпінель. Протягом багатьох років після цього він був відомий лише в кількох зразках і досі є одним з найрідкісніших мінералів — дорогоцінних каменів у світі.[12]
Тааффе купив у ювеліра декілька дорогоцінних каменів у жовтні 1945 року. Помітивши невідповідності між таафеїтом і шпінеллю, Тааффе надіслав деякі зразки Б. В. Андерсону з лабораторії Лондонської торгової палати для ідентифікації 1 листопада 1945 року. 5 листопада 1945 року Андерсон відповів Тааффе, що вони не впевнені, чи це була шпінель чи щось нове; він також запропонував написати про це в журнал Gemologist.[16]
У 1951 році хімічний та рентгенівський аналіз підтвердив основні складові таафеїту: берилій, магній та алюміній.[17] До того не було виявлено мінералів, які містять водночас берилій і магній як основні компоненти.[18]
Хімічна формула: BeMgAl4O8.
Плутанина між шпінеллю і таафеїтом зрозуміла, оскільки їх певні структурні особливості ідентичні. Андерсон та ін.[16] класифікували таафеїт як проміжний мінерал між шпінеллю та хризоберилом.[19] На відміну від шпінелі, таафеїт має властивість подвійного заломлення, що дозволяє розрізняти ці два мінерали.
Використання
Через свою рідкість таафеїт використовується лише як дорогоцінний камінь[20] (однак кристали таафеїту є дуже крихкими, схильними до розщеплення і тому вельми чутливі до обробки). Входить до 19 найдорожчих речовин у світі (вартість таафеїту від 2 до 16 тис. євро за грам)[21].
Генезис
Таафеїт зустрічається в карбонатних породах поряд з флюоритом, слюдою, шпінеллю і турмаліном. Цей надзвичайно рідкісний мінерал все частіше зустрічається в алювіальних відкладеннях Шрі-Ланки[22] та південної Танзанії[18]; таафеїт нижчого класу якості знаходять у вапнякових відкладеннях у Китаї[19].
↑Papers and proceedings of the International Mineralogical Association. General meeting, Mineralogical Society of America, Volume 9, p. 502 [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]
↑ абInstitut mineralogii, geokhimii, i kristallokhimii redkikh ėlementov (1966). Geochemistry and mineralogy of rare elements and genetic types of their deposits, Volume 2. Institut mineralogii, geokhimii i kristallokhimii redkikh elementov. (English Version Publisher: Israel Program for Scientific Translations). pp. 77–79.
