Майна сулавеська

?Майна сулавеська
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Шпакові (Sturnidae);
Рід:	Сулавеська майна (Enodes); Temminck, 1839
Вид:	Майна сулавеська;
Біноміальна назва
	Enodes erythrophris; (Temminck, 1824)
Посилання
Вікісховище:	Enodes erythrophris
Віківиди:	Enodes erythrophris
ITIS:	559917
МСОП:	22710997
NCBI:	451433

Майна сулавеська^[3] (Enodes erythrophris) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)^[4]. Ендемік Індонезії. Це єдиний представник монотипового роду Сулавеська майна (Enodes).

Опис

Довжина птаха становить 27-29 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Тім'я, спина, горло, груди і живіт темно-сірі. Над очима широкі червоні "брови", навколо очей чорна пляма. Махові пера бурі, покривні пера оливково=жовті. Гузка і надхвістя золотисті, хвіст східчастий, оливково-жовтий з кремовим кінчиком. Дзьоб чорний, лапи жовті^[5].

Поширення і екологія

Сулавеські майни є ендеміками острова Сулавесі. Вони живуть в гірських і рівнинних тропічних лісах і на узліссях, на висоті від 500 до 2300 м над рівнем моря^[5].

Поведінка

Сулавеські майни живуть парами і невеликими зграями, іноді утворюють великі зграї. Харчуються безхребетними і плодами, шукають їжу на деревах. Іноді приєднують до змішаних зграй птахів разом з целебеськими шпаками-білощоками і товстодзьобими майнами, які також є ендеміками Сулавесі^[5].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Enodes erythrophris. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
↑ Temminck, Coenraad Jacob (1839). Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux. Т. 1. с. 108. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
↑ ^а ^б ^в Feare, Chris; Craig, Adrian (2010). Starlings and Mynas. A&C Black. с. 139—140. ISBN 9781408135228. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.