Майоров Олександр Михайлович

Майоров Олександр Михайлович
Майоров Олександр Михайлович
Народився	13 вересня 1920 ; Вольський район, СРСР
Помер	14 січня 2008 (87 років) ; Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	мемуарист, політик
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник	німецько-радянська війна, операція «Дунай» і Війна в Афганістані 1979—1989
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал армії
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Олекса́ндр Миха́йлович Майо́ров (13 вересня 1920(19200913), село Покурлей Саратовської губернії, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 14 січня 2008, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії (1977), учасник війни в Афганістані (з 1980 по 1981 рік — головний військовий радник збройних сил Демократичної Республіки Афганістан) У 1968 році, будучи командувачем військ 38-ї Армії, брав участь у вторгненні військ Організації Варшавського договору до Чехословаччини.

Кандидат у члени ЦК КПРС (1971—1981). Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 8—11 скликань (1970—1989) від Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Обирався членом Бюро ЦК Комуністичної партії Латвії у 1976—1980 роках.

Біографія

Народився у родині заможного селянина.

У Червоній армії з 1940 року. У вересні 1940 року вступив до Златоустівського військово-інженерного училища, яке закінчив на початку німецько-радянської війни. Протягом двох років, будучи заступником і командиром саперної роти на курсах молодших політруків Приволзького військового округу, займався підготовкою офіцерських кадрів для фронту.

У січні 1943 року був призначений дивізійним інженером 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Брав участь у боях на Воронезькому, Західному, 1-му і 2-му Українському фронтах, воював на територіях Угорщини і Чехословаччини. Член ВКП(б) з 1943 року.

Після закінчення війни командував батальйоном, одночасно проходив навчання у Військовій академії імені Фрунзе, яку закінчив в 1951 році. Подальшу службу проходив в управлінні штабу військового округу. З 1954 року послідовно командував мотострілецьким і механізованим полками, через кілька років — мотострілецькою бригадою і танковою дивізією.

У 1963 році, закінчивши Військову академію Генерального штабу, був призначений 1-м заступником начальника штабу Приволзького військового округу. З 1965 по 1966 рік керував групою радянських військових радників у Єгипті.

У липні 1966 — жовтні 1968 року — командувач військ 38-ї армії (Прикарпатський військовий округ). Влітку 1968 року генерал Майоров зі своєю армією брав участь у вторгнення військ Варшавського договору на територію Чехословаччини.

У Чехословаччині прослужив більше чотирьох років, очолюючи з жовтня 1968 до липня 1972 року Центральну групу радянських військ. З часом в архіві командарма накопичилося 4 тисячі сторінок документів. Через тридцять років наважився розповісти правду про вторгнення військ, написавши книгу: «Вторгнення. Чехословаччина, 1968» (1998 р.).

У липні 1972 — серпні 1980 року — командувач військ Червонопрапорного Прибалтійського військового округу. У 1977 році йому було присвоєно звання генерала армії.

У липні 1980 року був призначений 1-м заступником Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР. На цій посаді, будучи одночасно з 4 серпня 1980 по 29 жовтня 1981 року головним військовим радником збройних сил Демократичної Республіки Афганістан, генерал армії Майоров спланував і здійснив перші великі загальновійськові операції радянської армії у взаємодії з збройними силами ДРА. Пізніше про свою участь у Афганській війні генерал написав книгу «Правда про Афганську війну», що вийшла в світ у 1996 році.

З 1987 року перебував у групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Потім — на пенсії у місті Москві, де й помер 14 січня 2008 року.