Макаров Микола Михайлович
Мико́ла Миха́йлович Мака́ров (23 серпня 1945, Йошкар-Ола, МАРСР, РРФСР, СРСР) — український фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1985), професор (1986). ЖиттєписВипускник Харківського університету 1967 року. Після закінчення вишу з 1968 року почав працювати в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР в Харкові. У 1986—1987 — на посаді провідного наукового співробітника, у 1987—2001 на посаді завідувача відділу теоретичної фізики. Паралельно з 1972 працює в Харківському університеті. З 1986 до 1998 — професор кафедри теоретичної фізики цього вишу. Від 2001 року — титулярний професор-дослідник Автономного університету Пуебли (Мексика). Наукова діяльністьГалузі наукових інтересів: вивчення спектральних і транспортних властивостей (як електронних, так і оптичних) періодичних і неупорядкованих систем низької розмірності. Створив повну теорію циклотронного резонансу, просторової дисперсії та поверхневого електромагнітного поглинання у металах (спільно з Еммануїлом Канером). Автор (спільно з Валерієм Ямпольським) нової галузі фізики твердого тіла — нелінійну електродинаміку та акустику металів. Співавтор квантової теорії спектральних і транспортних властивостей поверхнево-невпорядкованих провідників. Відкрив новий механізм поверхневого розсіяння (на квадраті градієнта) хвиль у шорсткуватих хвилеводах; розробив теорію аномальної локалізації Андерсона в системах з корельованим безладом; дослідив особливості загасання Ландау в метаматеріалах. Основні праці
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia