Маковій Вероніка Іларіонівна

Вероніка Маковій
Вероніка Маковій
Вероніка Іларіонівна Маковій
Народилася	5 травня 1957 (68 років); Челябінськ, РРФСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	музикознавиця, журналістка, радіоведуча
Alma mater	Київська консерваторія
Членство	Національна спілка журналістів України
У шлюбі з	Кастеллі Вадим Гелійович
Нагороди	Премія імені Василя Стуса
	; ; ;

Вероніка Іларіонівна Маковій (нар. 5 травня 1957, Челябінськ) — український музикознавець, журналістка, радіоведуча. Член Національної спілки журналістів України (1990). Дружина Вадима Кастеллі.

Життєпис

Вероніка Маковій народилася 5 травня 1957 року в місті Челябінську.

1982 року закінчила Київську консерваторію (керівник Лариса Неболюбова). У 1982—2013 роках працювала старшим редактором головної редакції музичного радіомовлення (1985—1988), коментатором (1988—1992), завідувачем редакції творчого об'єднання молодіжних і розважальних програм (1992—1994), продюсером студії художніх програм (1995—1997), завідувачем редакції тематичних програм (1997–2000), ведучою художньо-естетичних і музично-розважальних програм (2000—2007) творчо-виробничого об'єднання «Промінь» Національної радіокомпанії України. З 2000 року за сумісництвом була головним продюсером медіа-центру «Розмай».

1987 року вперше в ефірі радіо «Промінь» поставила пісню Тараса Петриненка «Україна». Перед цим вона Петриненку сказала: «Нас усіх завтра, може, посадять, але я цю пісню поставлю»^[1]^[2]. Згодом у 1988 році стала співведучою перших «прямих ефірів» на згаданій радіостанції^[3]^[4].

Доробок

Авторка і співавторка сценаріїв документальних фільмів Вадима Кастеллі:

«Жінка під зорями» (2000);
«“Червона рута” — 10 років, які потрясли» (2000);
«Полісся: екологія краси» (2001);
«НАТО: Свій чи чужий?» (2007);
«Насамперед ми люди» (2011);
«Діти за гратами» (2012);
«Невідкладна допомога Державній прикордонній службі України» (2015).

Нагороди

лавреат премії імені Василя Стуса (2000).

Примітки

↑ Тарас Петриненко: «Я свій шлях пройшов, а пісня йде далі». Україна молода. 16 березня 2018.
↑ Євгеній Морі (22 квітня 2020). Радіо «Промінь» святкує 55-річчя. 10 фактів про першу українську музичну станцію. Суспільне Культура.
↑ Александра Лавриненко (5 червня 1999). Вероніка Маковій: «Це не страшно — залишитись без державної опіки за спиною». День.
↑ Микола Аммосов. Українське радіо.

Джерела

Маковій Вероніка Іларіонівна / І. С. Гуцалюк // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017.