Макс-Мартін Тайхерт

Макс-Мартін Тайхерт
нім. Max-Martin Teichert
Народився	31 січня 1915(1915-01-31)[3][2][4]  Кіль, Шлезвіг-Гольштейн, Прусське королівство, Німецька імперія[4]
Помер	12 травня 1943(1943-05-12)[1][2] (28 років)  Атлантичний океан, міжнародні води[1]
Країна	Третій Райх[5]
Діяльність	підводник, солдат, офіцер ВМФ Німеччини
Alma mater	Військово-морська академія Мюрвікаd (30 березня 1936)[6]
Знання мов	німецька[5]
Учасник	Друга світова війна[5][4]
Військове звання	Капітан-лейтенант
Нагороди

Макс-Мартін Тайхерт (нім. Max-Martin Teichert; 31 січня 1915, Кіль — 12 травня 1943, Атлантичний океан) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

8 квітня 1934 року вступив на флот. Служив на міноносці «Ільтіс», а з березня 1939 року — на ескадреному міноносці «Фрідріх Ін». Брав участь у бойових операціях у перші місяці Другої світової війни. В червні 1940 року переведений в підводний флот. Служив 1-м вахтовим офіцером на підводному човні U-94, з яким брав участь у 2 походах. 18 вересня 1941 року призначений командиром U-456, на якому здійснив 11 походів (провівши в морі загалом 192 дні), причому 10 з них – у води Арктики. Найбільш успішним для Тайхерта був його п'ятий похід, під час якого йому вдалося завдати тяжких ушкоджень британському крейсеру «Единбург». В грудні 1942 року човен Тайхерта був переведений в 1-у флотилію. 12 травня 1943 року U-456, пошкоджений торпедою бомбардувальника «Ліберейтор», потонув в Північній Атлантиці північніше Азорських островів (46°39′ пн. ш. 26°54′ зх. д.) після зіткнення з британським есмінцем «Опорт'юн». Всі 49 членів екіпажу загинули.

Всього за час бойових дій потопив 6 кораблів загальною водотоннажністю 31 528 тонн і пошкодив 2 кораблі водотоннажністю 17 921 тонну.

• Кандидат в офіцери (8 квітня 1934)
• Фенріх-цур-зее (1 липня 1935)
• Оберфенріх-цур-зее (1 січня 1937)
• Лейтенант-цур-зее (1 квітня 1937)
• Оберлейтенант-цур-зее (1 квітня 1939)
• Капітан-лейтенант (1 грудня 1941)

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки; 1 квітня 1938)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (15 грудня 1939)
  • 1-го класу (7 червня 1941)
• Нагрудний знак есмінця (19 грудня 1940)
• Нагрудний знак підводника (7 червня 1941)
• Відзначений у Вермахтберіхт (4 травня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (19 грудня 1943, посмертно)

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

• Тайхерт на сайті uboat.net [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]