Мальованна Лариса Іванівна

Зовнішні зображення
Зовнішні зображення
	Лариса Іванівна Мальована

Мальованна Лариса Іванівна
Мальованна Лариса Іванівна
Ім'я при народженні	Малеванная Лариса Ивановна
Народилася	22 січня 1939 (86 років); с. Федорівка, Неклинівський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	акторка, кіноакторка, театральна режисерка, театральний педагог
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленрадиd, Балтійський дім, Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова, Театр Сатири на Василівськомуd, Російський державний інститут сценічних мистецтв і Краснодарський муніципальний молодіжний театрd
Роки активності	1965 — тепер. час
Нагороди	; Художня премія «Петрополь»d
IMDb	ID 0539421
	; ; ;

Роки активності

Мальованна Лариса Іванівна (рос. Малеванная Лариса Ивановна; нар. 22 січня 1939 Федорівка, Неклинівський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний режисер, викладач, літератор, сценарист. Заслужена артистка РРФСР (1975). Народна артистка РРФСР (1985). Лауреат мистецької премії «Петрополь» за досягнення в галузі культури та мистецтва і за оригінальні проєкти (1999). Нагороджена Медаллю Пушкіна (2004)^[1].

Біографія

У дитинстві займалася спортом, була відмінницею в школі. Закінчила режисерський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики та кінематографії (1965). Працювала у театрах Красноярська (Красноярський ТЮГ, актриса і режисер) і Ленінграда/Санкт-Петербурга (з 1968 р.): Ленінградський академічний театр імені Ленсовєта, Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу, Великий драматичний театр імені Г. О. Товстоногова (служила понад 30 років, з 1976 р.).

Багато успішно знімається в кіно та телесеріалах (близько 60-ти робіт). Дебютувала в картині «У день весілля» (1968, Нюра Салова в 1968 році. Популярність принесли ролі в картинах «Єдина...» (1975), «Легенда про Тіля» (1976), «Інтердівчинка» (1989, реж. П. Тодоровський. У 1989 р. була номінована на кінопремію «Ніка» за найкращу жіночу роль другого плану^[2].) та ін.

У 2011 р. була номінована на кінопремію «Золотий носоріг^[ru]» за найкращу жіночу роль другого плану в телесеріалі «Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова» (2009, Настасья Федорівна).

Також знялась в українських кінострічках: «Назвіть ураган „Марією“» (1969, Марія), «Ігор Савович» (1986, т/ф, 3 с, Олена Платонівна), «Моя люба» (1987, Тамара Хрустальова), «Швидка допомога» (телесеріал; Ніна Забєліна, актриса).

У 1984—1988 рр. викладала в Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії на посаді доцента кафедри акторської майстерності і керівника курсу (у 1988 році випустила акторський курс).

З 1988 року — керівник Санкт-Петербурзького муніципального Драматичного театру Васильєвського острова.

У 2009-2012 рр. — режисер Краснодарського муніципального молодіжного театру.

Літератор, автор трьох опублікованих книг: «Горошинка в шкатулці», «Пісочниця», «Мирися, мирися, більше не бийся ...»^[3].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» (участь у зйомках пропагандистського фільму реж. Т. Кеосаяна «Кримський міст. Зроблено з любов'ю!», 2018 р.)^[4].

Живе і працює в Санкт-Петербурзі.

Фільмографія

Акторські роботи:

1968 — «У день весілля» (Нюра Салова, дебют в кіно)
1969 — «Назвіть ураган „Марією“» (Марія)
1969 — «Проводи білих ночей» (Тамара)
1969 — «Завтра, третього квітня...» (мама Маші Гаврикової)
1970 — «Вибух уповільненої дії» (Олена)
1971 — «Дозвольте зліт!» (Катерина Селезньова)
1972 — «Гросмейстер» (Олена Донцова)
1973 — «За хмарами — небо» (Поліна, дружина Степана Жерєхова )
1974 — «Весняні зміни» (мати Дюшки)
1975 — «Єдина…» (Манюня, сестра Миколи Касаткіна)
1975 — «Пам'ять» (Марія Йосипівна Болдіна)
1976 — «Легенда про Тіля» (Сооткін)
1976 — «Життєва справа» (Євдокія Гаврилівна, вдова-солдатка, мати трьох дітей)
1977 — «Стрибок з даху» (Маргарита Сергіївна, директор інституту)
1978 — «Іванцов, Петров, Сидоров» (Рита)
1978 — «Зустрічі» (Ганна)
1978 — «Ліка» (телеспектакль; Ніна)
1979 — «Сцени з сімейного життя» (Кіра Анатоліївна Миронова)
1980 — «Рафферті» (Марта)
1980 — «Пізні побачення» (Віра Іванівна)
1983 — «Підліток» (Софія Андріївна)
1983 — «Довга дорога до себе» (Костроміна )
1986 — «Ігор Саввович» (т/ф, 3 с, Олена Платонівна)
1987 — «Моя люба» (Тамара Хрустальова)
1988 — «Все гаразд» (Міла)
1989 — «Інтердівчинка» (Алла Сергіївна Зайцева, мати Тані)
1992 — «Анкор, ще анкор!» (Тамара Володимирівна, дружина полковника Виноградова)
2003 — «Ідіот» (телесеріал; Ніна Олександрівна Іволгіна)
2007 — «Сонька — Золота Ручка» (телесеріал; Варвара Тихонівна, генеральша)
2008 — «Клінч» (мама Анни)
2008 — «Апостол» (телесеріал; Хромова Євгенія Тихонівна)
2008 — «Адмірал» (телесеріал; дружина Ессена)
2009 — «Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова» (телесеріал; Настасья Федорівна. У 2011 р. була номінована на кінопремію «Золотий носоріг^[ru]» за найкращу жіночу роль другого плану)
2011 — «Пандора» (телесеріал; Галина Йосипівна Вітяева)
2013 — «Відлига» (бабуся Мар'яни)
2014 — «Перекладач» (телесеріал; Олександра Костянтинівна)
2014 — «Швидка допомога» (телесеріал; Ніна Забєліна, актриса)
2014 — «Дві жінки» (Ганна Семенівна Іслаєва, мати Іслаєва)
2014 — «Кримський міст Зроблено з любов'ю!» (Рая)
2019 — «Союз порятунку» (фрейліна Катерина Нелідова)
2019 — «До швидкої зустрічі» (Марина, бабуся Лани) та ін.