Мамалуй Олександр Олексійович

Мамалуй Олександр Олексійович
Мамалуй Олександр Олексійович;
Майор
Загальна інформація
Народження	24 жовтня 1974 (50 років); Харків, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Військова служба
Роки служби	2014—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська (2014—2015); Прикордонна служба (2015—2016); Сухопутні війська (2022—2024)
Формування	93 ОМБр; Східне регіональне управління ДПС (Україна) ; Харківський прикордонний загін
Війни / битви	Війна на сході України; Бої за Донецький аеропорт; Бої за Харків (2022); Бої за Лисичанськ (2022); Слобожанський контрнаступ Збройних сил України (2022); Битва за Бахмут (2022-2023)
Нагороди та відзнаки
	Мамалуй Олександр Олексійович у Вікісховищі

Мамалу́й Олекса́ндр Олексі́йович (24 жовтня 1974, Харків) — заступник Голови Верховного Суду, майор Збройних сил України. Учасник війни на сході України та російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис

В 1996 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

В 2012 році закінчив економічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за спеціальністю «Фінанси».

27 листопада 2001 року призначений суддею Господарського суду Харківської області^[1].

10 листопада 2017 року призначений суддею Верховного Суду^[2].

Призваний до Збройних сил України в перший день мобілізації — 18 березня 2014 року у званні солдата. З червня 2014 року — снайпер роти снайперів (надалі — заступник командира взводу роти снайперів) 93-ї гвардійської окремої механізованої бригади. У складі своєї бригади з 12 липня 2014 року по 3 березня 2015 року брав участь у визволенні та подальшій обороні с. Піски, Первомайське, Нетайлове, Опитне, Водяне, м. Авдіївка, обороні Донецького аеропорту.

9 березня 2015 року демобілізований у званні сержанта.

23 квітня 2015 року мобілізований до лав Державної прикордонної служби України.

Снайпер контрснайперської групи відділення вогневих засобів мобільної прикордонної застави (окремого відділу). З липня по грудень 2015 року виконував бойові завдання в зоні антитерористичної операції.

5 липня 2016 року сержант Мамалуй знов демобілізований. Направлений на короткострокові курси підготовки офіцерів запасу при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського (спеціальність «Бойове застосування механізованих з'єднань, військових частин і підрозділів»). У лютому 2017 року закінчив курси з присвоєнням первинного офіцерського звання «молодший лейтенант».

Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Олександра Мамалуя було мобілізовано втретє. У складі зведеної снайперської групи Сухопутних військ Збройних Сил України брав безпосередню участь в бойових діях проти російських загарбників.

6 жовтня 2023 року Пленум Верховного Суду обрав Олександра Мамалуя на посаду заступника Голови Верховного Суду.

8 січня 2024 року майор Мамалуй звільнений з військової служби в запас з правом носіння військової форми одягу.

Діяльність

Почесний донор України. Здійснив понад 100 безкоштовних донацій крові та її компонентів для потреб українських військових шпиталів та дитячих лікарень^{[джерело?]}.