Маргарита Брабантська, королева Німеччини

Маргарита Брабантська, королева Німеччини
фр. Marguerite de Brabant
Народилася	4 жовтня 1276(1276-10-04)[1][2][…]
Померла	14 грудня 1311(1311-12-14)[1][2][3] (35 років)  Генуя, Італія[5]
Поховання	San Francesco di Castellettod і П'яцца-деі-Міраколі
Країна	Німеччина[6][7][8]
Діяльність	консортка
Знання мов	німецька
Посада	Holy Roman Empressd
Конфесія	християнство і католицтво
Рід	Люксембурги і Reginarid dynastyd
Батько	Жан I (герцог Брабанту)[9]
Мати	Margaret of Flanders, Duchess of Brabantd[9]
Брати, сестри	Жан II (герцог Брабанту)[9], Jean Meeuwed, Marie of Brabantd і Marguerite de Tervuerend
У шлюбі з	Генріх VII[10][9]
Діти	Ян Люксембурзький[9], Марія Люксембурзька і Beatrice of Luxembourgd
Медіафайли у Вікісховищі

Маргарита Брабантська (англ. Margaret of Brabant; 4 жовтня 1276 — 14 січня 1311) — донька герцога Брабантського Жана I та його другої дружини Маргарити Фландрської. Королева Німеччини, дружина Генріха VII, імператора Священної Римської імперії.

Маргарита народилась 1276 року та вийшла заміж за Генріха 9 липня 1292 року. Шлюб був організований з метою врегулювання давньої суперечки з герцогом Брабанта щодо герцогства Лімбург. Герцог відмовився від своїх домагань на Лімбург, коли відбулося весілля Маргарити^[11] Шлюб виявився щасливим.

Маргарита стала королевою-консорт Німеччини в 1308 році, коли її чоловік був коронований королем Німеччини. У подружжя було троє дітей.

Маргарита супроводжувала свого чоловіка в його італійській кампанії, захворіла під час облоги Брешії і померла через декілька місяців в Генуї, де і була похована в церкві Сан-Франческо ді Кастеллетто — за її християнський спосіб життя та благочестя за життя. Інформація про смерть королеви була записана в Gesta Baldewini Luczenburch у грудні 1311 року.

Імператор замовив у знаменитого скульптора Джованні Пізано її пам'ятник в 1313 році, що названий «як душа, що потрапила на небо відразу після смерті»^[12]. Пам'ятник частково зберігся в музеї Генуї на палаццо Спінола.

Італійські хроністи Альбертіно Мусато та Джованні де Серменат, описували зовнішність 36-річної королеви як «…будучи у віці 36 років, з юнацьким враженням, з білим кольором обличчя, темним волоссям […] і очима, які постійно усміхаються »^[13].

Чоловік — Генріх VII, імператор Священної Римської імперії

Діти:

• Ян І (1296—1346) — король Богемії (з 31 серпня 1310 року) і титулярний король Польщі (з 1310 року)^[11]

• Марія (1304—1324) — дружина короля Франції Карла IV Красивого (з 21 вересня 1322 року)
• Беатриса (1305—1319) — дружина короля Угорщини Карла Роберта (з 24 червня 1318 року)

• Heinz Thomas: Margarete von Brabant // Lexikon des Mittelalters. München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. Band 6. S. 235–236.
• Max Seidel: Giovanni Pisano a Genova. Ausstellungskatalog von Sagep Editrice, Genua 1987, ISBN 88-7058-232-9.
• Maria Elisabeth Franke: Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie (= Forschungen zur Kaiser- und Papstgeschichte des Mittelalters. Bd. 9). Böhlau, Köln u. a. 1992, ISBN 3-412-10392-6.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Margarete von Brabant