Маргелов Василь Пилипович
Васи́ль Пили́пович Марге́лов (27 грудня 1908 (9 січня 1909) — за новим стилем) Катеринослав, Російська імперія (нині м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) — 4 березня 1990, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал армії (25.10.1967), Командувач повітряно-десантних військ Радянського Союзу (1954–1959, 1961–1979), Герой Радянського Союзу (19.03.1944), лауреат Державної премії СРСР (1975), кандидат військових наук (1968). БіографіяВасиль Пилипович Маркелов (згодом Маргелов) народився в м. Катеринославі (нині м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) у родині вихідців з Білорусі. Батько — Пилип Іванович Маркелов, працював металургом. Прізвище Маркелов у Василя Пилиповича було згодом записане як Маргелов через помилки у партквитку. У 1913 сім'я Маркелових повернулась на батьківщину батька Василя Пилиповича — до містечка Костюковичі Климовицького повіту Могилівської губернії. Мати В. Ф., Маркелова Агафія Степанівна, була родом із сусіднього Бобруйського повіту Мінської губернії. Підлітком працював вантажником, теслею. Того ж року вступив учнем до шкіряної майстерні, незабаром став помічником майстра. У 1921 — закінчив церковноприходську школу. Ще підлітком працював вантажником, теслярем, розвозив пошту. В тому ж році пішов учнем в шкіряну майстерню, а невдовзі став помічником майстра. У 1923 — працює чорноробом в місцевому «Хлібопродукт». Вступає в комсомол. З 1924 — по комсомольській путівці їде в Катеринослав на шахту ім. М. І. Калініна чорноробом, потім стає коногоном. За станом здоров'я вимушений змінити рід діяльності. У 1925 — направлений знову до Білоруської РСР, лісником до ліспромгоспу. Працював у Костюковичах, у 1927 році став головою робітничого комітету ліспромгоспу, обраний до місцевої Ради. Початок служби в арміїУ Червоній армії з 1928 року. У 1931 році закінчив Об'єднану Білоруську військову школу. У 1933 — призначається на посаду командира взводу в Об'єднаній Білоруській військовій школі. З лютого 1934 — помічник командира роти. З травня 1936 — командир кулеметної роти. З жовтня 1939 — командир батальйону. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Під час ведення бойових дій — командир Окремого розвідувального лижного батальйону 596-го стрілецького полку 122-ї дивізії. Під час однієї з операцій Маргелов захоплює в полон офіцерів Генерального штабу Швеції. 21 березня 1940 отримує звання майор. З жовтня 1940 — командир 15-го окремого дисциплінарного батальйону. Німецько-радянська війнаЗа три дні до початку німецько-радянської війни призначається командиром 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії. 21 листопада 1941 — призначений командиром 1-го Особливого лижного полку моряків ЧБФ. Після битв на Ладозькому озері якийсь час знаходився в шпиталі. З 22 січня 1942 — отримав призначення на посаду командира 218-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії 54-ї армії Ленінградського фронту. Липень 1942 — прийняв під своє командування 13-й гвардійський стрілецький полк 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. 28 червня 1942 — отримав звання підполковник. 8 січня 1943 — призначений начальником штабу 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. З 11 квітня 1943 — заступник командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. З 11 листопада 1943 — виконує обов'язки командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії, а з 10 січня 1944 — командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. з якою 13 березня 1944 успішно форсував р. Дніпро та брав участь у звільнені міста Херсон, за що йому було присвоєно звання Герой Радянського союзу. Якийсь час перебував у шпиталі. 25 березня 1944 — призначений командиром 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. 13 вересня 1944 — отримав звання генерал-майор. Перші післявоєнні рокиУ період з 29 січня 1946 по лютий 1948 навчався у Військовій Академії Генерального Штабу імені К. Е. Ворошилова. З 19 травня 1948 року після закінчення Військової Академії — командир 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії. 15 квітня 1950 — за успіхи 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії в бойовій підготовці генерал-майор В. П. Маргелов наказом міністра Збройних сил СРСР призначений командиром 37-го гвардійського повітряно-десантного Свірського Червонопрапорного корпусу на Далекому Сході. У 1950–1954 роках — командир повітряно-десантного корпусу. З 1954 року по 1959 рік — командувач повітряно-десантних військ СРСР. В 1959–1961 роки — заступник командувача повітряно-десантних військ СРСР. З 1961 по січень 1979 року — командувач повітряно-десантних військ СРСР. 25 жовтня 1967 — постановою Ради Міністрів командувачеві ПДВ В. П. Маргелову присвоєне військове звання «генерал армії». 4 грудня 1968 — рішенням Ради Військової ордена Леніна Червонопрапорної ордена Суворова академії імені М. В. Фрунзе Маргелову В. П. присуджено вчений ступінь кандидата військових наук. З 1979 року — в групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Родина
Дружини
Пятеро синів:
Нагороди та почесні звання
ВшануванняВ. П. Маргелову встановлено пам'ятники в Дніпрі, Кривому Розі, Сімферополі, Сумах, Херсоні, Маріуполі, Житомирі
У місті Дніпро в рамках деколонізації вулицю Маргелова перейменовано на Кельтську. Світлини
Див. такожЛітература
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
