Маркаров Едуард Артемович

Едуард Маркаров
Особисті дані
Повне ім'я	Едуард Артемович Маркаров
Народження	20 червня 1942(1942-06-20) (83 роки)
	Баку, СРСР
Зріст	164 см
Вага	62 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1960 «Торпедо» (Армавір) ? (?) 1961–1970 «Нефтчі» 251 (88) 1971–1975 «Арарат» 119 (41)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1966–1968 СРСР 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1975–1976 «Арарат» 1992 «Малатія» 1992–1994 Вірменія 1995–1996 «Еребуні» 1996–1999 «Оменмен» 2000–2002 «Міка» 2008 «Кілікія» 2011 «Міка» (в.о.)
Звання, нагороди
Нагороди	Q110470679? (1983)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Едуард Артемович Маркаров (рос. Эдуа́рд Артёмович Марка́ров, вірм. Էդուարդ Արտյոմի Մարգարով, нар. 20 червня 1942, Баку) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — радянський та вірменський футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1963), Заслужений майстер спорту СРСР (1973), Заслужений тренер Вірменської РСР (1983), Заслужений діяч фізичної культури та спорту Республіки Вірменія.

Едуард Маркаров народився в родині футболіста Артема Агаларовича Маркарова, майстра спорту СРСР, який і став його першим тренером. За прикладом батька, Едуард захопився футболом і з хлопцями часто ганяв м'яч у дворі. У 14 років став тренуватися в бакинському «Локомотиві».

У 1961 році Маркарова помітив Борис Аркадьєв і запросив грати за бакинський «Нафтовик». Його партнерами по клубу були Юрій Кузнєцов, Алекпер Мамедов, Адамас Голодець і звичайно Анатолій Банішевський, з яким вони складали пару нападників бакинського клубу. Незважаючи на зіграність цієї пари, в збірну команду їх запрошували рідко, а коли запрошували, то майже не давали грати разом.

Наприкінці 1960-х років Маркарова почали переслідувати травми, і вирішивши змінити обстановку, він у 1971 році перейшов в єреванський «Арарат». З цим клубом у Маркарова пов'язаний найвдаліший період кар'єри. Спочатку як гравець він став дворазовим володарем Кубка СРСР, золотих і срібних медалей чемпіонату, а потім в 1976 році, вже як тренер срібним призером чемпіонату і фіналістом Кубка. У 1975 році поряд з Гердом Мюллером став найкращим бомбардиром Кубка європейських чемпіонів.^[2] Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Арарат» (Єреван) у 1975 році.

1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у матчі проти Чилі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни лише 3 матчі.

На тренерську роботу потрапив Маркаров несподівано. З команди «Арарат», за яку грав Едуард, пішов старший тренер Віктор Маслов, і йому, як гравцю, що мав найбільший авторитет в команді, у 33 роки було запропоновано спробувати себе в новій якості. З ним весняний чемпіонат 1976 року «Арарат» закінчив на другому місці, завоювавши срібні медалі. У кубку під керівництвом Маркарова «Арарат» дійшов до фіналу. Після вдалого дебюту Маркаров все-таки пішов з команди і став тренувати дітей у республіканській школі Вірменської РСР.

У 1979 році поїхав у Алжир, викладати в Інституті науки і спорту.

Після повернення знову працював в «Арараті», помічником Микити Симоняна. До розпаду СРСР працював асистентом тренера юнацької збірної СРСР. Потім знову працював з місцевими командами.

В період з 1995 по 1999 рік пропрацював у Лівані з командою «Оменмен», яка стала срібним призером чемпіонату Лівану і фіналістом національного кубка.

У 2001-2002 роках був віце-президентом аштаракської «Міки», в якій також і працював у статусі головного тренера.

У сезоні 2008 року Маркаров був головним тренером єреванської «Кілікії»^[3]. З приходом Маркарова команда покращила свої результати, проте з останнього місця так і не вибралася. В кінці року Маркаров за власним бажанням залишив посаду і перейшов на посаду тренера-селекціонера клубу^[4].

З 2010 року працював віце-президентом з тренерським питань і директором школи клубу «Міка». Згодом в зв'язку із звільненням головного тренера «Міки» від займаної посади, дана вакансія була запропонована Маркарову^[5] і з червня по липень 2011 року він був виконуючим обов'язки головного тренера клубу^[6].

• командні:
• «Нефтчі» (Баку)
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1966
• особисті:
  • Кращий бомбардир сезону: 1962 (Приз редакції газети «Труд»)
• «Арарат» (Єреван)
• командні:
  • Чемпіон СРСР: 1973
  • Срібний призер чемпіонату СРСР: 1971
  • Володар Кубку СРСР: 1973, 1975
• особисті:
• * У списках 33 кращих футболістів сезону в СРСР: № 2 — 1973; № 3 — 1971, 1975
  • Найкращий бомбардир Кубка європейських чемпіонів: 1974/75^[2]
• 4-е місце на чемпіонаті світу 1966 року
• Член клубу Григорія Федотова: 159 голів
• Згідно з опитуванням, проведеним в 1992 році, Е. Маркаров названий кращим футболістом Вірменії усіх часів, він також увійшов в десятку кращих гравців Азербайджану за 70 років (1981).^[7][8]

• «Арарат» (Єреван)
  • Срібний призер чемпіонату СРСР: 1976 (весна)
  • Фіналіст Кубка СРСР: 1976
• Юніорська збірна СРСР
  • Чемпіон Європи (U-18): 1990
  • Бронзовий призер Чемпіонату світу: 1991
• «Оменмен»
  • Срібний призер чемпіонату Лівану: 1996/97
  • Володар Кубка Лівану: 1998/99
• «Міка»
  • Володар Кубка Вірменії: 2000, 2001

• Почесний громадянин м. Фресно (США)^[7]
• Почесний громадянин м. Єрусалим (Ізраїль)^[7]

• Медаль «За заслуги перед Вітчизною» 1-го ступеня (2011)^[9]

• Винокуров В. Научится тот, кто хочет. — «Футбол-Хоккей», 1971 г.
• Григорян А. Г. Эдуард Маркаров: В мое время технари не были в фаворе. Еженедельник «Аргументы и факты», 03.10.1997.
• Григорян А. Г. Эдуард Маркаров: легенда двух республик. Газета «Спорт», Тбилиси, № 8, 1997 г.
• Григорян А. Г. К 100-летию армянского футбола. Маркаровы. Журнал «Мужчины». Ереван, № 1-2 — 1997 г., № 3-6 — 1998 г.
• Григорян А. Г. Маркаровы — «Бразильцы» армянского футбола. — Ереван: Амарас, 2002. ISBN 99930-1-032-4
• Григорян А. Г. Где Вы, Эдуард Маркаров? — Газета Ноев Ковчег, август 2005 г.
• Григорян А. Г. Золотые голы как в чемпионате, так и в Кубке приближали «Арарат» к заветной цели. — Газета Ноев Ковчег, август 2013 г.
• Григорян А. Г. Гол имеет национальность. — Газета «Урарту» — № 23, 2000 г.
• Григорян А. Г. Первый «бразилец» армянского футбола. — Газета «Урарту» — № 38, 2001 г.
• Григорян А. Г. Берегись, вратарь, ударов — надвигается Маркаров. — Газета «Урарту» — № 44, 2001 г.
• Григорян А. Г. «Классные мужики» советского футбола против Маркарова. — Газета «Собеседник Армении» — № 5, 2007 г.

• Маркаров Едуард Артемович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на сайті «Збірна Росії з футболу» [Архівовано 9 травня 2006 у Archive.is]

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.