Смислов Борис Васильович

	Борис Смислов
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Васильович Смислов
Народження	25 грудня 1917
	Ростов, Ярославська губернія, РСФРР
Смерть	4 листопада 1970 (52 роки)
	Москва, СРСР
Зріст	171 см
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	к-да заводу ім. Калініна
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Борис Васильович Смислов (нар. 25 грудня 1917, Москва, Ростов, Ярославська губернія, РСФРР — пом. 4 листопада 1970, Москва, СРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника. Володар Кубку СРСР (1946, 1947).

Кар'єра гравця

Вихованець юнацької команди заводу ім. Калініна (сел. Калінінський Московської обл.). Розпочав кар'єру гравця в 1936 році в команді «Зеніт» (сел. Калінінський, нині місто Корольов). У 1939 році став гравцем клубу групи «Б» ленінградського «Зеніту». По ходу сезону перейшов у команду класу «А» московське «Торпедо». Сезон 1941 року розпочав у команді класу «А» «Стахановець» зі Сталіно (нині Донецьк). Чемпіонат 1941 року, оскільки розпочалася Німецько-радянська війна.

У 1942 році став гравцем московського «Спартака». У тому ж році виграв чемпіонат і Кубок Москви. Перший матч за основний склад червоно-білих у всесоюзних змаганнях провів 6 серпня 1944 року в розіграші кубка СРСР. У чемпіонаті вперше зіграв за «Спартак» 1 червня 1945 року, в тій же грі відзначився своїм першим голом за «червоно-білих». У складі «Спартака» двічі вигравав Кубок СРСР з футболу, в 1946 і 1947 роках, в 1948 році завоював бронзові медалі чемпіонату СРСР. Всього зіграв за «Спартак» 53 матчі, в тому числі 46 у чемпіонаті СРСР та сім у розіграші Кубка СРСР. Чотири рази був замінений, чотири рази виходив на заміну. Відзначився 7 голами, в тому числі 6 — у чемпіонаті. За дубль московського «Спартака» зіграв понад 4 поєдинки та забив 1 м'яч.

У 1949 році перейшов в команду першої групи «Крила Рад» з Куйбишева. У складі куйбишевської команди ставав півфіналістом Кубка СРСР в 1950 році і бронзовим призером турніру за Приз Всесоюзного комітету фізкультури і спорту 1952 року. У 1953 році вирішив завершити кар'єру гравця, але вже в наступному році повернувся в футбол, ставши граючим тренером команди заводу № 500 з Тушино. Після закінчення сезону 1954 року остаточно завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

Кар'єру тренера Смислов розпочав у 1954 році, ставши граючим тренером команди заводу № 500 в місті Тушино, де пропрацював один сезон. У березні 1956 року призначений тренером українського клубу «Спартак» (Ужгород), який виступав у класі «Б». У грудні того ж року Смислов покинув закарпатську команду і наступного року очолив інший український клуб класу «Б» «Спартак» з міста Станіслав (нині Івано-Франківськ). Під його керівництвом команда того ж року посіла перше місце в зональному турнірі чемпіонату СРСР класу «Б», але посівши лише друге місце у фінальному турнірі в Ташкенті не змогла завоювати право виступати в класі «А». У 1958 році призначений головним тренером команди «Спартак» (Єреван). У тому ж році вірменський клуб під керівництвом Смислова посів друге місце в 4-й зоні класу «Б», а вже в наступному році виграв так зване «мале золото», посівши перше місце в 3-й зоні класу «Б» і домігшись права виступати в турнірі команд класу «А». У 1960 році єреванська команда за підсумками Чемпіонату СРСР в класі «А» посіла 9-е місце з 22.

У 1961 році Смислов став головним тренером краснодарського «Спартака», який виступав в 3-й зоні РРФСР класу «Б». Того року команда виступила вкрай невдало, посівши лише 8-е місце з 13-ти, в той час як раніше краснодарци протягом 6 років не опускалися нижче 5-го місця. На думку уболівальників, основні причини провалу лежали в слабкій роботі тренерського штабу, перш за все, в психологічному настрою команди^[1]. Після першого кола чемпіонату 1962 року «Спартак» займав 6-е місце, невдало зігравши практично з усіма лідерами. В результаті в липні Смислов був змушений залишити команду^[2].

У серпні того ж 1962 року Смислов очолив клуб «Онежець» з Петрозаводська, який покинув наприкінці 1963 року. У 1967 році призначений начальником команди «Шинник» (Ярославль), яка грала в 2-й підгрупі 2-ї групи класу «А». У наступному 1968 році став головним тренером киргизького клубу «Алай» (Ош), в якому пропрацював один рік. У 1970 році очолював клуб «Ірригатор» (Чарджоу). Помер у Москві 4 листопада 1970 року.

Статистика виступів

Дані по матчах і забитим м'ячам не завжди повні. Неповні дані позначаються знаком ↑.

**Клубна кар'єра**
Клуб	Сезон	Ліга^{[A 1]}		Кубок^{[A 2]}		Інші^{[A 3]}		Загалом
Клуб	Сезон	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
«Зеніт» (Ленінград)	1939	7	0	0	0	0	0	7	0
«Зеніт» (Ленінград)	Загалом	7	0	0	0	0	0	7	0
«Торпедо» (Москва)	1939	0	0	0	0	0	0	0	0
	1940	1	0	0	0	0	0	1	0
	Загалом	1	0	0	0	0	0	1	0
«Стахановець» (Сталіно	1941	?	2	0	0	0	0	?	2
«Стахановець» (Сталіно	Загалом	?	2	0	0	0	0	?	2
«Спартак» (Москва)	1944	0	0	2	0	0	0	2	0
	1945	12	1	0	0	0	0	12	1
	1946	19	4	4	1	2	0	25	8
	1947	8	0	0	0	?	0	8↑	0
	1948	7	1	1	0	?	0	8↑	1
	Загалом	46	6	7	1	2↑	0	55↑	7
«Крила Рад» (Куйбишев)	1949	25	2	?	1	5	0	30↑	3
	1950	33	3	7	1	3	0	43	4
	1951	26	4	4	1	?	0	30↑	5
	1952	6	1	1	0	8	0	15	1
	Загалом	90	10	12↑	3	16	0	60	2
Всього у вищому дивізіоні		137↑	18	19↑	4	18↑	0	174↑	22

↑ Інформацію про матчі та голи за клуб в різних лігах чемпіонату СРСР
↑ Інформацію про матчі та голи за клуб в розіграші Кубка СРСР
↑ Інформацію про матчі та голи за клуб у турнірі дублерів.

Досягнення

Як гравця

Кубок СРСР
- Володар (2): 1946, 1947

Чемпіонат СРСР
- Бронзовий призер (1): 1948

Як тренера

Переможець зонального турніру класу «Б» 1957 роки разом зі «Спартаком» (Станіслав).
Переможець турніру 4-ї зони класу «Б» 1959 року разом зі «Спартаком» (Єреван).

Відзнаки

Майстер спорту СРСР

Примітки

↑ История клуба в СССР. 1961 год (рос.). Офіційний сайт ФК «Кубань». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 2013-7-5.
↑ История клуба в СССР. 1962 год (рос.). Офіційний сайт ФК «Кубань». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 2010-7-5.