Маркіна Валентина Олексіївна
Валентина Олексіївна Маркіна (24 грудня 1910, Теплівка — 24 липня 1990, Київ) — український історик-медієвіст, дослідник історії Правобережної України 16—18 століть, доктор історичних наук (з 1963 року), професор (з 1964 року). ЖиттєписНародилася 24 грудня 1910 року в селі Теплівці (нині Пирятинського району Полтавської області) в сім'ї вчителя О. Гетьман-Кравченка, репресованого, а потім страченого у 1943 році. У 1929 році, після закінчення Прилуцького педагогічного технікуму вчителювала на Полтавщині, а з 1930 року викладала історію в 7-річній школі № 35 міста Києва. Упродовж 1932–1937 років поєднувала роботу вчителя історії стародавнього світу та середніх віків у школі № 458 міста Москви з навчанням на історичному факультеті Московського педагогічного інституту. Після його закінчення у 1937–1945 роках читала курс історії середніх віків в Удмуртському педагогічному інституті у місті Іжевську. У 1944–1945 роках навчалась в заочній аспірантурі при кафедрі історії середніх віків Московського університету. У 1947 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Французьке село Шампані за наказами у Генеральні штати 1789 р.» під керівництвом відомого медієвіста С. Сказкіна. З 1945 року наукове та педагогічне життя Валентини Олексіївни було пов'язане Київським університетом, в якому вона пройшла шлях від старшого викладача до професора, завідувача кафедри історії Стародавнього світу та середніх віків (1969–1984 роки). З 1953 року досліджувала аграрну історію Правобережної України 17—18 століть, працювала в архівах Києва, Львова, Ленінграда, Варшави, Кракова, збираючи багатий джерельний матеріал. 1961 року опублікувала монографію «Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины XVIII века (социально-экономическое развитие)», яку захистила 1962 року як докторську дисертацію в Інституті історії АН СРСР у Москві. Уперше ввела в обіг виключно важливі документи особистих архівів князів Чарторийських, князів Сангушків (обидва архіви в Кракові), Жевуських, Вороничів (обидва архіви у Львові). Серед них унікальна (за кількістю і змістом) колекція суплік (скарг) селян, ремісників, орендаторів з володінь князів Чарторийських. На основі вивчення цих матеріалів, а також інвентарів та інших документів, уперше виявлених в архівах Польщі та України, 1971 року опублікувала монографію «Крестьяне Правобережной Украины: конец XVII — 60-е годы XVIII века». Фундаментальні і новаторські праці вчеої стали відомі вітчизняним і зарубіжним історикам. З 1960 року брала активну участь у симпозіумах з аграрної історії країн Східної Європи. Автор статей, присвячених не лише проблемам аграрної історії, а й соціальній психології селян України кінця 17 — 60-х років 18 століття. Була співавтором та членом редколегії багатотомної «Історії Української РСР», членом редколегії по виданню документальної серії з історії селянського руху в Україні, довідкових видань з історії України. Професор Маркіна була блискучим лектором. Читала нормативні і спеціальні курси з історії середніх віків та історії західноєвропейської культури. Задовго до використання ідей цивілізаційного підходу до вивчення історичного процесу надавала визначального значення духовному чинникові в розвитку суспільства. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії ВР УРСР. Померла 24 липня 1990 в Києві. Похована на Байковому цвинтарі. Праці
Джерела та література
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
