Маркіян Марисюк
Маркіян Марисюк (хресне ім'я Михайло; 14 січня 1886, Сілець — 25 вересня 1961, там само) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, письменник, редактор «Місіонаря», педагог, в'язень ГУЛАГу. ЖиттєписМихайло Марисюк народився 14 січня 1886 року в с. Сілець Беньків (нині Сілець Добротвірської селищної громади на Львівщині) в сім'ї Костянтина Марисюка і його дружини Марії з Мрочковських. Початкову освіту здобув у рідному селі, а згодом навчався у Львівській академічній гімназії (1899—1902). 18 листопада 1902 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир. На облечинах отримав монаше ім'я Маркіян.[1] Перші обіти склав 14 січня 1905 року в Крехові і там продовжив гуманістичні студії. Філософію вивчав у Лаврівському монастирі (1908—1909) та в єзуїтській колегії Канізіанум в Інсбруку (1909—1910).[2] Богослов'я вивчав у Кристинопільському монастирі (1910—1912), де 14 січня 1911 року склав вічні обіти. 5 травня 1912 року[3] в Соборі святого Юра у Львові отримав священничі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького. Після висвячення один рік працював у монастирі святого Онуфрія у Львові: був провідником Марійської дружини, сповідником, проповідником, еклезіархом. З 1913 року — ігумен новозаснованого монастиря Співстраждання Пресвятої Богородиці в Перемишлі. У восени 1914 року у числі майже 30 василіян священників і студентів переїхав до Хорватії, де проживав у монастирі францисканців у м. Вараждин. Наступного року повернувся до Перемишля, де виконував ігуменське служіння до 1918 року. Переведений до Дрогобицького монастиря, де був провідником Апостольства молитви та виконував обов'язок віце-ігумена. У 1921—1924 роках — адміністратор парафії, провідник Апостольства молитви, Третього Чину і Братства св. Онуфрія, еклезіарх в Кристинополі. Упродовж 1925—1932 років здійснював служіння у Жовкві, де працював цензором при місцевій василіянській друкарні, писав, редагував молодіжний журнал «Наш Приятель» (1928), часопис «Місіонар» (1927—1932) і Календар «Місіонаря» (1926—1933). У 1933—1934 навчальному році викладав риторику, українську мову і літературу в Лаврові, а в 1934—1935 навчальному році — німецьку мову в Місійному інституті в Бучачі, згодом у Жовківському монастирі редагував науково-популярну серію «Бібліотека релігійної освіти».[3] На початку Другої світової війни переїхав до Перемишля, де відновив випуск «Місіонаря». У квітні 1945 року переселений з Польщі до Радянської України, де, змінивши з мотивів безпеки прізвище на Мартюк, проживав у Гошівському та Погонянському монастирях.[3] 29 березня 1949 року арештований і 14 червня того ж року засуджений до 25 років виправних трудових таборів. Покарання відбував у ВТТ «Мінеральний» у поселенні Інта, Кожвінського району (Комі АРСР). 10 травня 1956 року о. Маркіян Марисюк був звільнений за віком і проживав деякий час у с. Дора біля Яремча на Івано-Франківщині, а пізніше переїхав у рідний Сілець, де й помер 25 вересня 1961 року. Похований на сільському цвинтарі с. Сілець.[4] Вшанування пам'яті
Письменницька діяльність
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
