Сілець (Добротвірська селищна громада)
Сіле́ць (давня назва — Сілець Беньків) — село в Україні, у Добротвірській селищній громаді, Шептицького району Львівської області[7]. До 2020 року — адміністративний центр Сілецької сільської ради, якій підпорядковувалися села Сілець, Долини, Перекалки, Тартак та Тичок[8], нині — у складі Добротвірської селищної громади[7]. Населення становить 581 особу[1]. ГеографіяСело Сілець розташоване на правому березі Західного Бугу у гирлі річки Бобрівки[2]. Відстань до обласного та до районного центрів відповідно 54 км та 57 км, звідси 14 км на схід до адміністративного центру селищної громади та 4 км до найближчої залізничної станції — пасажирської зупинної залізничної платформи Селець-Беньків, розташованої поблизу села Тартак[6].
НаселенняСтаном на 1 січня 1939 року у селі Сілець Беньків разом з присілком Гавлики мешкало 3690 осіб, з них: 2170 українців, 1160 поляків, 290 латинників та 70 юдеїв[10], наприкінці 1960-х років — 798 осіб[2]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 581 особа[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:
ІсторіяСело Сілець Беньків вперше згадується в історичних джерелах за 1565 рік[2]. У другій половині XIX століття власником маєтку до якого входило й село Сілець Беньків, був граф Кароль Мієр (пом. 1885)[11]. на той час до римо-католицької парафії у Добротворі належало 594 мешканці села Сілець Беньків[12]. Тут працювали спиртовий та лісопильний заводи, які належали місцевому землевласнику Казимиру Бартманському[2]. По смерті графа маєток перейшов у спадок його дружині графині Гелені Мієр[13]. За радянських часів село Сілець було адміністративним центром Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району, якій підпорядковувалися села Сілець, Долини, Перекалки, Тартак та Тичок. На території Сілецької сільської ради був розташований колгосп «Росія», що спеціалізувався на вирощуванні зернових та технічних культур. При колгоспі працював відгодівельний міжколгоспний пункт. Діяли восьмирічна школа, бібліотека та клуб[2]. Пам'ятки, визначні місцяЦерква Усікновення Голови святого Івана ХрестителяВеличаву дерев'яну церкву Усікновення Голови святого Івана Хрестителя зводили коштом громади понад 10 років та завершили у 1929 році за проєктом відомого архітектора Василя Нагірного близько від місця, де стояла знищена під час першої світової війни (1914 рік) дерев'яна церква Введення Господнього, збудована була ще 1738 року[14]. До 1939 року покровителями церкви були місцеві землевласники Роман Уєйський та Казимир Бартманський[15]. По закінченню другої світової війни діяла, але вже як православна церква. Ремонт проведений у 1960 році, пізніше розписана в інтер'єрі. При бабинці та частково наві є галерея-опасання. На північний-захід від церкви розташована мурована дзвіниця[14]. Для зручності мешканців сусідніх сіл та селища Добротвір через Добротвірське водосховище просто до церкви збудований понтонний пішохідний міст[16].
Археологічні розвідкиПоблизу села Сілець археологи дослідили стоянки середньокам'яної доби — доби мезоліту (близько 12000 років до н. е.)[2]. Відомі люди
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
