Генерал Фредерік Браунінг у маруновому береті зразка 1942 року
Першими у 1924 році почали носити берети (чорного кольору) військовослужбовці британського Бронетанкового корпусу. Під час Другої світової війни деякі підрозділи британської армії теж оцінили берети як практичні головні убори, які займають мало місця, в яких можна спати та які зручно носити під шоломами[1][2].
Щодо марунового кольору беретів існує легенда, згідно з якою майор-генералФредерік Браунінг (прізвисько «Хлопець», англ.Boy) прислухався до поради дружини, Дафни дю Мор'є, яка запропонувала йому обрати один зі своїх скакових кольорів[1]. Проте у листі, що зберігається в Британському повітрянодесантному архіві, вона заперечує цю історію[3].
Темно-бордовий берет був прийнятий у британських десантників у липні (або листопаді) 1942 року. Спочатку він був прикрашений значком армійського повітряного корпусу (Army Air Corps). У 1943 році його замінили на значок парашутного полку(Parachute Regiment)[3].
У Радянському Союзі десантники носили бордовий берет до кінця 1960-х років, коли командувач ВДВМаргелов вирішив, що бордовий берет для десантників — це «західна ідея», і ввів блакитний («волошковий») берет. Ймовірно, на обрання кольору беретів ВДВ вплинули колір радянських ВПС і колір шоломів радянських десантників на східному фронті Другої світової війни.
На урочистостях 17 листопада 2017 року Президент України зазначив, що «бордові берети для ідентифікації своїх десантників використовують 59 країн світу, 19 з яких — це країни-члени НАТО»[9].