Маріка палестинська

?Маріка палестинська
	; Самець палестинської маріки (підвид C. o. osea, заповідник Дана, Йорданія) ; Самиця палестинської маріки (підвид C. o. osea, заповідник Дана, Йорданія)
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Нектаркові (Nectariniidae);
Рід:	Маріка (Cinnyris);
Вид:	Маріка палестинська;
Біноміальна назва
	Cinnyris osea; (Bonaparte, 1856)
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Cinnyris oseus; Nectarinia osea
Посилання
Вікісховище:	Cinnyris osea
Віківиди:	Cinnyris osea
ITIS:	916447
МСОП:	22717850

Ма́ріка палестинська^[2] (Cinnyris osea) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає на Близькому Сході та в деяких районах Центральної Африки. У 2018 році Палестинська національна адміністрація визнала цей вид національним птахом Палестини^[3]^[4]

Опис

Довжина птаха становить 9-12 см, розмах крил 14-16 см. Середня вага самців становить 7,6 г, самиць 6,8 г. Дзьоб чорний, відносно довгий, вигнутий. Під час сезону розмноження самці мають темне забарвлення з металевим синім або зеленим відблиском. На боках малопомітні оранжеві плямки. У самиць і молодих птахів верхня частина тіла сіро-коричнева, нижня частина тіла сірувата з жовтуватим відтінком. Самці в негніздовий період мають подібне забарвлення, однак деякі пера у них залишаються темними^[5].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[6]

C. o. osea Bonaparte, 1856 — від Сирії до Синаю, Ємену і Оману;
C. o. decorsei Oustalet, 1905 — від Камеруну до південного Судану і північно-західної Уганди.

Поширення і екологія

Представники номінативного підвиду мешкають на південному заході Сирії, на півдні Лівану, в Ізраїлі, Палестині, на заході Йорданії, на сході і півдні Синайського півострова, на заході Саудівської Аравії, в горах Оману і Ємену. Представники підвиду C. o. decorsei мешкають в Судані, Південному Судані, Центральноафриканській Республіці, Камеруні, Уганді і Демократичній Республіці Конго.

Палестинські маріки мешкають в саванах, сухих тропічних і субтропічних лісах і чагарникових заростях, у ваді, в садах, парках і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 3200 м над рівнем моря.

Поведінка

Палестинські маріки зустрічаються поодинці, парами або зграйками до 15 птахів. Живляться нектаром, комахами та їх личинками, а також плодами, зокрема плодами фініків. Є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема Plicosepalus acaciae. Гніздо кошикоподібне з бічним входом, підвішується на гілці дерева або в чагарниках. В кладці від 1 до 3 білих або сіруватих яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 14-21 день.

Галерея

Палестинські маріки
Пара палестинських марік
Самиця
Самець живиться нектаром
Самиця в гнізді

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Cinnyris osea. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Qais, Abu Samra (18 вересня 2018). Palestine adopts sunbird as emblem for exported goods. Anadolu Agency. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2018.
↑ Rinat, Zafrir (4 грудня 2014). For Israeli Birds, People Aren't All Bad. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
↑ Cheke, R.; Mann, C. (2020). Del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David; De Juana, Eduardo (ред.). Palestine Sunbird (Cinnyris osea). Birds of the World. Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.palsun2.01. S2CID 216259231. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 липня 2021.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.

Джерела

Harrison, Colin (1975). A Field Guide to the Nests, Eggs and Nestlings of British and European Birds, Collins, London.
Hollom, P. A. D., Porter, R. F., Christensen, S. & Willis, Ian (1988). Birds of the Middle East and North Africa, T & AD Poyser, Calton, England.
Sinclair, Ian & Ryan, Peter (2003). Birds of Africa south of the Sahara, Struik, Cape Town.
Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.