Маріїнська жіноча гімназія (Полтава)Історія15 червня 1860 Гімназія спочатку була заснована як Полтавське Маріїнське училище 1-го розряду. Перший набір складався зі 206 дівчат, розподілених по 6 класах. Найбільша кількість з них після перевірки була зарахована до 1 класу — саме 84, до 2-го — 42, а до старших класів були прийняті 32 дівчини, що навчалися раніше в пансіонах або вдома. Тоді ж було відкрито і підготовчий клас, куди безкоштовно приймали дітей, які зовсім не вміли читати або знали лише абетку. Крім того, при училищі планувалося відкриття недільної жіночої школи, однак цей намір не було реалізовано. У 1863 році це училище було перейменоване на Маріїнське жіноче училище 1-го розряду, а у 1865 році переведено до будівлі, яку раніше займала чоловіча гімназія з пансіоном. 24 травня 1870 року училище було перетворено на семикласну жіночу гімназію. У 1881 році, за клопотанням попечительки жіночої гімназії — дружини таємного радника Ольги Олександрівни Заборинської, будівля чоловічої гімназії, яку тимчасово займала жіноча гімназія, була остаточно передана їй у власність, із тим, щоб накопичений за минулі роки резервний капітал у розмірі до 25 тисяч рублів використати для пристосування будівлі до більш зручного та гігієнічного розміщення навчального закладу, що й було виконано у 1884 році. У 1880 році, за пропозицією викладача історії та педагогіки Г. В. Істоміна, було відкрито 8-й додатковий педагогічний клас. Першою начальницею гімназії була дружина колезького радника Уляна Григорівна Данилевська. Кількість учениць досягала 450 (1881). Попечителями гімназії були: С. В. Кочубей, Г. П. Галаган, Й. А. Устимович, О. М. Абаза, начальником в останній період її існування — О. Є. Вукотич. Містилася на Олександрійській площі № 47 (тепер на цьому місці між вулицями Куйбишева і Лідова — будинок міської школи мистецтв; сучасна вул. Жовтнева № 35). [1] У 1907 році керувала гімназією Шафранова Любов Семенівна. Кількість предметів було розширено порівняно із 1897 роком: тут викладалися чистописання, російська, німецька та французька мови, історія та географія, природознавство, математика, танці, рукоділля. [2] По закінченні навчання в гімназії видавалася свідоцтво домашньої вчительки, а в разі опанування педагогіки могла отримати право працювати домашньою наставницею. У 1913 р. з´явився підготовчий клас (старший відділення) і 8-го додатковий клас. З 1-го жовтня 1908 р. відкрито молодший відділення підготовчого класу, в якому викладають вихованиці 8-го класу. Воно було відкрите з ціллю практично підготувати дівчат-випускниць до педагогічної та виховної діяльності. [3] Серед відомих викладачів, які присвятили гімназії роки, були вчителька французької мови Вінтель Ольга Леонідівна та вчителька математики Полозова Катерина Константинівна, Ольга Євгенівна Вукотич (начальниця, 1913) та Полонська Марія Пилипівна. [4] Гімназія була закрита остаточно після встановлення в м. Полтава радянської влади у 1919 р. [5] Випускники гімназії: [6] Василевська (Маркович) Роза-Бася Мордуховна (бл.1869—?), учасниця революційного руху[7] Диатолович (Дениш) Віра Петрівна (біля 1864—?), учасниця революційного руху. [8] Кальченко (Павлова-Сильванская) Леоніда Костянтинівна, учасниця революційного руху. [9] Кальченко (Шрамкова) Людмила Василівна (кінець 1850-х—?), учасниця революційного руху. [10] Кривинська Любов Леопольдівна (1887—1992), медик, громадська діячка. [11] Кривинська Марія Леопольдівна (1887 — 1982), політична діячка. [12] Комаровська (Стеблін-Каменська) Ганна Миколаївна (1858—?), учасниця революційного руху. Короленко Софія Володимирівна (1886—1957), дочка В. Г. Короленка, засновниця і перший директор Літературно-меморіального музею В. Г. Короленка. Медецька (Дическуло) Катерина Казимирівна (1851—1920), учасниця революційного руху. [13] Піскуновська Євгенія Петрівна (бл. 1855-?) дочка полковника, учасниця таємного товариства «Унія».[14] Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
