Марі-Альфонс Бедо

Марі-Альфонс Бедо
фр. Marie Alphonse Bedeau фр. Marie-Alphonse Bedeau
Народився	19 серпня 1804(1804-08-19)[1][3][4]  Верту[2]
Помер	29 жовтня 1863(1863-10-29)[1] (59 років) або 30 жовтня 1863(1863-10-30)[2] (59 років)  Нант, Метрополія Франції, Франція
Поховання	Nantes (La Bouteillerie) Cemeteryd
Країна	Франція
Діяльність	військовослужбовець, політик
Alma mater	Національне військове училище і Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов	французька[1]
Учасник	Бельгійська революція і Французьке завоювання Алжиру
Посада	Member of the 1848 Constituent Assemblyd, Governor of Algeriad, віцепрезидент, міністр закордонних справ Франції і депутат Національних Законодавчих зборів Другої Республікиd
Військове звання	дивізійний генерал
Партія	Партія порядкуd
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Марі-Альфонс Бедо (фр. Marie-Alphonse Bedeau; 19 серпня 1804, Верту — 29 жовтня 1863, Нант) — французький генерал і політичний діяч.

Перший офіцерський чин отримав у 1824 році після закінчення курсу в Сен-Сірській школі; в 1832 був при взятті Антверпена, а в 1836 відправився в Алжир, де, беручи участь з постійною відзнакою у військових діях, досяг у 1844 звання дивізійного генерала. 1 липня 1847 року він був призначений генерал-губернатором Алжиру, але вже в жовтні мав поступитися цією посадою герцогу Омальському.

Під час Лютневої революції 1848 року Бедо, який перебував у відпустці в Парижі, отримав призначення командувати однією з колон, спрямованих проти повсталих; але, знайшовши повстання сильнішим, ніж очікував, він залишився бездіяльним.

Після падіння Луї-Філіппа новий французький уряд довірив Бедо начальство над армією, що знаходилася в Парижі. Під час червневого повстання він був тяжко поранений; потім займав місце у національних зборах, де приєднався до партії поміркованих. Був віце-президентом Установчих та Законодавчих зборів.

Після державного перевороту 2 грудня 1851 року Бедо разом з Кавеньяком і Ламорісером був ув'язнений спочатку в Мазасі, а потім у Гамі.

Після свого звільнення він змушений був залишити вітчизну та проживав у Брюсселі, звідки повернувся до Франції лише після оголошення амністії.