Пермсько–тріасове вимирання є найістотнішим вимиранням на цій діаграмі для морських родів.
Масове пермське вимирання, або пермсько–тріасове (P–Tr) вимирання (неформально відоме як «велике вимирання» англ.the Great Dying,[1], або «найбільше масове вимирання всіх часів» (англ.the Greatest Mass Extinction of All Time)[2]) — одне з п'яти масових вимирань стало межею, що розділяє пермський і тріасовийгеологічні періоди, тобто палеозой і мезозой, приблизно 251,4 млн років тому[3][4]. Є однією з найбільших катастроф біосфери в історії Землі, яка призвела до вимирання 96%[5] усіх морських видів і 70% наземних видів хребетних. Катастрофа стала єдиним відомим масовим вимиранням комах[6], коли вимерло близько 57% родів і 83% видів всього класу комах. Зважаючи на втрати такої кількості та розмаїття біологічних видів відновлення біосфери тривало набагато довше в порівнянні з іншими катастрофами, які призвели до вимирання[5]. Моделі, за якими відбувалося вимирання, обговорюються[7]. Різні наукові школи припускають від одного[3] до трьох[8] поштовхів вимирання.
Причини катастрофи
На сьогодні у фахівців відсутня загальноприйнята думка про причини вимирання.
Розглядається кілька можливих причин:
поступові зміни навколишнього середовища:
аноксія — зміни хімічного складу морської води й атмосфери, зокрема дефіцит кисню;
Зіткнення з астероїдом у баченні художника. У зіткненні Землі з астероїдом у кілька кілометрів діаметром виділяється енергія, що дорівнює вибуху декількох мільйонів атомних бомб.
Свідчення того, що удари астероїдів могли викликати Крейдове вимирання, призводять до підозри, що подібні події також могли б стати причиною й інших масових вимирань, зокрема, пермського. Для цього шукають кратери відповідних розмірів.
В Австралії та Антарктиді знайдено докази існування ударних подій відповідних Пермському періоду — зерна кварцу ударного походження;[13][14]фулерени з включеннями інертних газів позаземного походження;[15] фрагменти метеоритів в Антарктиці[16] і зерна, які містять підвищений рівень заліза, нікелю та кремнію, можливо ударного походження[17]. Одним із доказів вважають наявність 500-кілометрового кратера в районі Землі Вілкса[18][19]. Однак, достовірність більшості таких досліджень досить сумнівна[20][21][22][23]. Наприклад, кварц з Антарктики, який вважався ударного походження, було нещодавно досліджено за допомогою оптичного та електронного мікроскопів, в результаті чого виявлено, що знайдені особливості швидше за все утворилися внаслідок пластичних деформацій у твердих тілах, у тектонічних процесах подібних вулканізму, а не від ударів[24].
Декілька можливих ударних кратерів було запропоновано як можливі причини масового пермського вимирання, включаючи структуру Бедоут в північно-східній частині Австралії[14] а також гіпотетичний Кратер Землі Вілкса в західній Антарктиці[25][26]. У кожному з цих випадків гіпотеза космічного удару не було підтверджено, і її піддано критиці. А у випадку з Землею Вілкса, вік цих геологічних утворень дуже невизначений, і може належати до пізніших періодів.
Наслідки вимирання
Внаслідок масового вимирання на Землі зникло багато видів, цілі ряди і навіть класи; велика частина ряду парарептилій (за винятком предків сучасних черепах), багато видів риб і членистоногих (Зокрема, відомі трилобіти). Катаклізм також завдав удару світу мікроорганізмів.
Проте вимирання старих форм відкрило дорогу багатьом тваринам, які довгий час залишалися в тіні: початок і середина наступного за пермом — тріасового періоду — визначено становленням архозаврів, від яких пішли динозаври й крокодили, а згодом — птахи. Крім того, саме в тріасі з'являються перші ссавці.
↑Barry, Patrick L. (28 січня 2002). The Great Dying. Science@NASA. Science and Technology Directorate, Marshall Space Flight Center, NASA. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 26 березня 2009.
↑Erwin DH (1993). The great Paleozoic crisis; Life and death in the Permian. Columbia University Press. ISBN0231074670.
↑ абJin YG, Wang Y, Wang W, Shang QH, Cao CQ, Erwin DH (2000). Pattern of Marine Mass Extinction Near the Permian–Triassic Boundary in South China. Science. 289 (5478): 432—436. doi:10.1126/science.289.5478.432. PMID10903200.
↑ аб
Benton M J (2005). When Life Nearly Died: The Greatest Mass Extinction of All Time. Thames & Hudson. ISBN978-0500285732.
↑Sole, R. V., and Newman, M., 2002. «Extinctions and Biodiversity in the Fossil Record — Volume Two, The earth system: biological and ecological dimensions of global environment change» pp. 297—391, Encyclopedia of Global Enviromental Change John Wilely & Sons.
↑Yin H, Zhang K, Tong J, Yang Z, Wu S. The Global Stratotype Section and Point (GSSP) of the Permian-Triassic Boundary. Episodes. 24 (2): 102—114.
↑Yin HF, Sweets WC, Yang ZY, Dickins JM,. Permo-Triassic Events in the Eastern Tethys. Cambridge Univ. Pres, Cambridge, 1992.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
↑Jin YG, Wang Y, Wang W, Shang QH, Cao CQ, Erwin DH (2000). Pattern of Marine Mass Extinction Near the Permian–Triassic Boundary in South China. Science. 289 (5478): 432—436. doi:10.1126/science.289.5478.432. PMID10903200.
↑
Farley KA, Mukhopadhyay S, Isozaki Y, Becker L, Poreda RJ (2001). An extraterrestrial impact at the Permian–Triassic boundary?. Science. 293 (5539): 2343. doi:10.1126/science.293.5539.2343a. PMID11577203.
↑von Frese RR, Potts L, Gaya-Pique L, Golynsky AV, Hernandez O, Kim J, Kim H & Hwang J (2006). Permian–Triassic mascon in Antarctica. Eos Trans. AGU, Jt. Assem. Suppl. 87 (36): Abstract T41A–08. Архів Abstract оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 22 жовтня 2007.
↑
Von Frese, R.R.B.; L. V. Potts, S. B. Wells, T. E. Leftwich, H. R. Kim, J. W. Kim, A. V. Golynsky, O. Hernandez, and L. R. Gaya-Piqué (2009). GRACE gravity evidence for an impact basin in Wilkes Land, Antarctica. Geochem. Geophys. Geosyst. 10: Q02014. doi:10.1029/2008GC002149.
Примітки
↑Подібна гіпотеза також залучається для пояснення крейдової катастрофи, зокрема, вимирання динозаврів.
Страхов Н. М. Типы литогенеза и их эволюция в истории Земли. М., 1965
Любимова Е. А. Термика Земли и Луны. М., 1968
Хаин В. Е. Региональная геотектоника. Северная и Южная Америка, Антарктида и Африка. М., 1971
Леонов Г. П. Основы стратиграфии, тт. 1-2. М., 1973—1974
Хаин В. Е. Региональная геотектоника. Внеальпийская Европа и Западная Азия. М., 1977
Энциклопедия региональной геологии мира. Западное полушарие (включая Антарктиду и Австралию). Л., 1980
Аллисон А., Палмер Д. Геология. Наука о вечно меняющейся Земле. М., 1984
Англійською мовою:
Over, Jess(editor), Understanding Late Devonian and Permian-Triassic Biotic and Climatic Events, (Volume 20 in series Developments in Palaeontology and Stratigraphy (2006). The state of the inquiry into the extinction events.
Sweet, Walter C. (editor), Permo-Triassic Events in the Eastern Tethys : Stratigraphy Classification and Relations with the Western Tethys (in series World and Regional Geology)
