Математична індукція![]() Математи́чна інду́кція — це застосування принципу індукції для доведення теорем у математиці. Зазвичай полягає в доведенні правильності твердження стосовно одного з натуральних чисел, а потім всіх наступних. Принцип індукції полягає в тому, що нескінченна послідовність тверджень , , правильна якщо:
Індуктивне доведення наочно може бути представлене у вигляді т.зв. принципу доміно. Нехай довільне число кісточок доміно виставлено в ряд таким чином, що кожна кісточка, падаючи, обов'язково перекине наступну за нею кісточку (це індукційний перехід). Тоді, якщо ми штовхнемо першу кісточку (це база індукції), то всі кісточки в ряду впадуть. На практиці використовується, щоб довести істинність певного твердження для всіх натуральних чисел. Для цього спочатку перевіряється істинність твердження за номером 1 - база (базис) індукції, а потім доводиться, що, якщо правдиве твердження з номером n, то правдиве й наступне твердження за номером n + 1 - крок індукції, або індукційний перехід. ФормулюванняПрипустимо, що потрібно встановити справедливість нескінченної послідовності тверджень, пронумерованих натуральними числами: .
Логічною підставою для цього методу докази слугує так звана аксіома індукції, п'ята з аксіом Пеано, що визначають натуральні числа. Правильність методу індукції еквівалентна тому, що в будь-якій непорожній підмножині натуральних чисел існує мінімальний елемент. Принцип повної математичної індукціїІснує також варіація, так званий принцип повної математичної індукції. Ось його строге формулювання:
У цій варіації база індукції виявляється зайвою, оскільки є тривіальним окремим випадком індукційного переходу. Дійсно, при імплікація еквівалентна . Принцип повної математичної індукції є прямим застосуванням сильнішої трансфінітної індукції. Принцип повної математичної індукції також еквівалентний аксіомі індукції в аксіомах Пеано. ІсторіяУсвідомлення методу математичної індукції окремим методом походить від Блеза Паскаля і Герсоніда, хоча окремі випадки використання цього методу відомі ще в Платона (Діалог Парменід — можливо, міститься на початку приклад неявного індуктивного доведення), Прокла і Евкліда. Сучасну назву методу запровадив британський математик Ауґустус де Морган у 1838 році. ПрикладиЗадача. Довести, що, якими б не були натуральне n і дійсне q ≠ 1, справджується рівність Доведення. Індукція по n. База, n = 1: Перехід: припустимо, що тоді
що й потрібно було довести. Коментар: істинність твердження в цьому доведенні — те саме, що й істинність рівності Варіації та узагальнення
Див. такожДжерелаВікіпідручник має книгу на тему
Відеоматеріали
|
Portal di Ensiklopedia Dunia