Теорія множин Цермело — теорія множин, що включає в себе 7 аксіом, опублікована німецьким математиком Ернстом Цермело у 1908 році.
Система аксіом Цермело (Z) для теорії множин була створена тому, що в інтуїтивній теорії множин Георга Кантора були виявлені парадокси і аксіоматичний метод виявилася єдиним виходом із становища.
Пізніше Абрахам Френкель і Туралф Скулем розширили її до 10 аксіом (Теорія множин Цермело — Френкеля ZF).
Аксіоми Теорії множин Z
- AXIOM I. Аксіома об'ємності (екстенсіональності). Дві множини збігаються (рівні між собою) тоді й лише тоді, коли вони мають одні й ті самі елементи:

Замість поданого твердження інколи записують, що елементи вважають однаковими, якщо вони належать до одних і тих самих множин. Інакше кажучи, їх неможливо розрізнити за допомогою належності до множин:

- AXIOM II. Аксіома пари: Із двох довільних [однакових чи різних] множин можна утворити [щонайменше одну] невпорядковану пару, тобто таку множину
, кожний елемент якої
ідентичний даній множині
або даній множині
:

- AXIOM III. Аксіомна схема виділення. Для довільної множини
і властивості (предиката, висловлювання системи
)
існує множина
, елементами якої є ті й лише ті елементи множини
, які мають властивість
(при яких справджується Р):

.
Тут
не входить у запис
.
- AXIOM IV. Аксіома булеана. Для довільної множини
існує множина
, елементами якої є ті й лише ті елементи, що є підмножинами
.

.
З використанням відношення підмножини
останню формулу можна спростити:

.
Таку множину
називають булеаном множини
та позначають
або
.
Для скінченних множин справджується рівність
. Тут
— кількість елементів множини
.
- AXIOM V. Аксіома об'єднання. З будь-якого сімейства
множин
можна утворити як мінімум одну таку множину
, кожен елемент
якої належить хоча б одній множині
даного сімейства
:

- AXIOM VI. Аксіома вибору. Для довільної множини
існує функція
, що вибирає з кожного непорожнього елемента
множини
єдиний елемент
:

.
- AXIOM VII. Аксіома нескінченності. Існує така множина
, що містить порожню множину
та для довільного належного до неї елемента y включає також і множину, утворену об’єднанням
та
:

.
За допомогою раніше означеного предикату
цю аксіому можна записати так:

Теорія множин ZF
Абрахам Френкель і Туралф Скулем незалежно довели у 1922, що в теорії множин Z неможливо довести існування {Z0, Z1, Z2, ...}, де Z0 — натуральні числа, а Zn+1 — булеан Zn. Френкель запропонував доповнити Z новою аксіомою підстановки, а також акіомою регулярності.
Отриману систему називають системою аксіом Цермело — Френкеля і позначають ZF. Ця система аксіом містить єдине примітивне онтологічне (фундаментальне) поняття — множина, та єдине онтологічне припущення, що всі досліджувані об'єкти є множинами. Запроваджено єдине бінарне відношення приналежності до множини.
Див. також
Джерела
Посилання