Матьє Амальрік
Матьє Амальрі́к (англ. Mathieu Amalric; нар. 25 жовтня 1965, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор, кінорежисер та сценарист. Двічі лауреат премії «Сезар» за найкращу чоловічу роль (2004 і 2007). Відомий за ролями у фільмах: «Квант милосердя», «Ворог держави №1: Легенда», «Мюнхен», «Скафандр і метелик», «Венера в хутрі»[6]. Призер Каннського кінофестивалю за постановку стрічки «Турне»[7] БіографіяМатьє Амальрік народився 25 жовтня 1965 року у французькому передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен. Його батько Жак Амальрік[fr] працював редактором в газеті Libération, a мати Ніколь Занд літературним критиком в газеті Le Monde. Матьє не чистокровний француз, хоч і народився у Франції, його мати — єврейка, що втекла з батьками з Польщі напередодні Другої світової війни. У дитинстві він провів кілька років (з 1970-го по 1973-й) у Вашингтоні, куди його батько був направлений як іноземний журналіст, а з 1973-го по 1977-й — у Москві[6][8]. У юному віці цікавився літературою і східними мовами. У своєму першому фільмі «Фаворити Місяця», взяв участь випадково, на цьому наполіг друг сім'ї Отар Іоселіані[9]. Після першої ролі, він починає мріяти лише про кіно і намагається поступити в кіношколу IDHEC. При вступі зазнає невдачі, пред'явивши комісії свою короткометражку, зняту на 8 мм. плівку, але намірів зайнятися режисурою не полишає[9]. Випадково вдається влаштуватися на роботу кухарем, у відому кінокомпанію продюсера Пало Бранко[en] — Gemini Films. Незабаром він вже асистент у кількох режисерів та знімається в епізодичних ролях.  На початку 1990-х знімає короткометражні стрічки, але популярним так і не стає. Познайомившись з відомим режисером Арно Деплешеном, у 1995 році отримує свою першу велику роль у фільмі «Вартовий[fr]». Через два роки Амальріка нагороджено премією «Сезар», за роль у фільмі «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)»[9], в категорії «Найкращий чоловічий дебют», а після удачі на Каннському фестивалі стає відомим, французьким актором, але в основному для вузьких кіл. Незважаючи на акторську популярність, він не покидає режисуру і в цьому ж році знімає свій перший, повнометражний фільм «Їж свій суп[fr]»[9]. В подальшій його кар'єрі низка маловідомих фільмів, а у 2001 році він як режисер знімає дружину, відому акторку Жанну Балібар у фільмі «Уїмблдон»[6], сценарій до якого був написаний разом з Паскалем Ферраном. Французькі критики досить високо оцінили обидві його роботи. Міжнародна кар'єра матьє Амальріка почалася у 2005 році з невеликої ролі у фільмі Стівена Спілберга «Мюнхен», уперше йому запропонували можливість зніматися в іноземному фільмі. У 2008 році він отримав другу премію «Сезар» за фільм «Скафандр і метелик», у тій же номінації. У цьому фільмі він грає письменника, повністю паралізованого після інсульту. Але найбільшу зарубіжну роль головного лиходія Домініка Гріна він зіграв у фільмі про Джеймс Бонда «Квант милосердя». Через зйомки у цьому фільмі Амальрік не зміг приїхати на вручення йому премії «Сезар». У 2010 році Матьє як режисер представляє свій новий фільм «Турне», за який згодом був нагороджений в Каннах як найкращий режисер. У 2012 ріку взяв участь у фільмі «Джиммі Пікар», за цю роль був номінований на премію Каннського відеофестивалю. У 2013 році знявся у Романа Полянського у фільмі «Венера в хутрі», де в останню мить замінив виконавця головної ролі Луї Гарреля. Приватне життяПеребував у шлюбі з Жанною Балібар (розлученні з початку 2000-х років). Має двох дітей — синів П'єра та Антуана[10]. Вибіркова фільмографіяАктор
Режисер
Нагороди і номінації
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Матьє Амальрік
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
