Матюша Федір Федорович

Федір Федорович Матюша
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	невідомо Чернігівська область
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Георгіївку Бої за Хрящувате Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки

Фе́дір Фе́дорович Матю́ша — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність».

Родом із села в Чернігівській області. Станом на жовтень 2013 року — заступник командира взводу, 1-а окрема гвардійська танкова бригада.

Під час війни брав участь у десятках боїв, перебував на кордоні з РФ в Луганській та Сумській областях, воював за Георгіївку та Хрящувате.

13 липня 2014 року при проведенні заходів з розблокування оточеного терористами аеропорту Луганська. Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був у танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Під час бою танк під керівництвом Олександра Мороза, з навідником Федором Матюшею, зазнав два влучання. Від другого танк зайнявся, і рушив далеко в поле. Сергій Дусь загинув, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк та полями вийшли до аеропорту^[1].

12 лютого 2015 року українські танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 3 російських Т-72 5-ї танкової бригади. Серед інших брала участь рота 1-ї танкової бригади — три із п'яти Т-64БМ «Булат» капітана Олександра Мороза, навідник — Федір Матюша. Рота прикривала танки 30-ї бригади, що йшли на Логвинове.

• За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» I ступеня .^[2]
• За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» II ступеня .^[3]
• За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня;^[4]

• Танковий снайпер Олександр Пономаренко: «Мабуть мені судилося стати танкістом, а не інженером» [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Танковий бій під Дебальцевим [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• «Соболь» визвався першим [Архівовано 14 липня 2017 у Archive.is]

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.