Мафалда Португальська

	Мафалда; порт. Mafalda Sanches de Portugal
	МафалдаПортрет Мафалди; «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534
	Королева Кастилії
	Королева Кастилії
1215 — 1216
Народження:	1195/1196; Коїмбра, Португалія
Смерть:	1 травня 1256; Ріу-Тінту, Португалія
Країна:	Португальське королівство
Релігія:	римо-католичка
Рід:	Бургундська
Батько:	Саншу I
Мати:	Дульса Арагонська
Шлюб:	Енріке I
	Медіафайли у Вікісховищі

Мафа́лда Португальська або Мафа́лда Санчес (порт. Mafalda Sanches de Portugal; 1195/1196 — 1 травня 1256) — португальська інфанта, королева Кастилії (1215– 1216). Представниця португальського Бургундського дому.

Народилася в Коїмбрі, Португалія Четверта донька португальського короля Саншу I й арагонської інфанти Дульси. Сеньйора замку і поселення Сейя (з 1211). Дружина кастильського короля Енріке I (1215–1216). Після скасування шлюбу Церквою вела чернече життя в Ароцькому монастирі (з 1216). У 1211—1216 роках разом із сестрами Терезою та Саншою безуспішно воювала проти свого брата і португальського короля Афонсу II. 1223 року повернула собі частину доходів за правління Саншу II. Померла в Ріу-Тінту, Гондомар, Португалія. Похована в Ароцькому монастирі. Беатифікована 1792 року римським папою Пієм VI. День вшанування — 2 травня. Також — Мафалда Португальська (порт. Mafalda de Portugal), королева-інфанта Мафалда (порт. Infanta-Rainha Mafalda), блаженна Мафалда (порт. Beata Mafalda).

Біографія

Мафалда народилася 1195 або 1196 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Саншу I та королеви Дульси, доньки барселонського графа Рамона-Беренгера IV та арагонської королеви Петроніли^[1]^[2]. Дівчина була четвертою донькою в сім'ї. Її сестрами були Тереза, леонська королева, та Санша; братом — Афонсу II, майбутній король Португалії.

1211 року, внаслідок смерті батька Саншу І, Мафалда та її сестри отримали за його заповітом значні володіння у Центральній Португалії, а також титули «королев». Санша стала господаркою замку Сейя, сеньйорою прилеглого поселення і маєтку. Її брат і новий португальський король Афонсу II розпочав із сестрами міжусобну війну, боячись розколу держави на феодальні уділи. 1215 року конфлікт залагодили за посередництва римського папи Іннокентія III — Мафалда й сестри відмовилися від королівських титулів, визнали брата своїм сюзереном в обмін на грошові компенсації, а Сейський замок — Авіському ордену в особі Фернанду Аніша^[3]. Після смерті Афонсу II в 1223 році вони уклали із його наступником і сином Саншу II вигідний договір. За його умовами Мафалда та сестри повернули собі дохід із земель, заповіданих батьком, а також отримали щорічне утримання, розміром у 4000 золотих^[4].

1215 року Мафалда одружилася зі своїм 10-річним кузеном Енріке I, королем Кастилії. Наступного року Святий Престол визнав шлюб недійсним з причини близького родичівства наречених. Після цього кастильська екс-королева повернулася до Португалії.

З 1216 року Мафалда мешкала у Ароцькому монастирі й вела життя черниці. Вона продовжувала отримувати ренту зі своїх володінь, яку жертвувала на побудову монастирів, церков, каплиць, гостинних дворів для подорожніх, шпиталів, мостів у Португалії. Мафалда особливо шанувала образ Діви Марії Сілванської у Порту, куди постійно ходила на прощу. Окрім власної Ароцької обителі, вона реформувала монастир в Ріу-Тінту, що лежав по дорозі до Порту.

1 травня 1256 року Мафалда померла в Ріу-Тінту, на шляху додому з Порту. Її поховали у Ароцькому монастирі. 7 серпня 1617 року її тіло виявили нетлінним й урочисто перенесли до кам'яної гробниці. Це дало початок культу вшанування Мафалди як місцевої святої. 27 червня 1793 року римський папа Пій VI беативікував її.

Сім'я

Гробниця Мафалди у церкві Ароцького монастиря.

Докладніше: Португальський Бургундський дім

Батько: Саншу I (1154—1211) — король Португалії.
Матір: Дульса (1160—1198) — донька барселонського графа Рамона-Беренгера IV
Чоловік: Енріке I (1204—1217) — король Кастилії (1214—1217).

Патрон

Португалія:
- муніципалітети: Арока

Примітки

↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85.
↑ Sottomayor Pizarro, 1997, с. 165, vol. I.
↑ Castelo de Avis [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Direção-Geral do Património Cultural. Ministério da Cultura.
↑ Hermenegildo Fernandes, 2006, с. 87, 100, 119.

Джерела

Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa (PDF). Т. Vol. I. Lisbon: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2019. Процитовано 8 січня 2018. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
Carvalho Correia, Francisco (2008). O Mosteiro de Santo Tirso de 978 a 1588: a silhueta de uma entidade projectada no chao de uma história milenária. Santiago de Compostela: Universidade de Santiago de Compostela: Servizo de Publicacións e Intercambio Científico. ISBN 978-84-9887-038-1. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 січня 2018.
Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisbon: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7.
Sotto Mayor Pizarro, José Augusto (1997). Linhagens Medievais Portuguesas: Genealogias e Estratégias (1279-1325) (Portuguese) . Oporto: Doctorate thesis, author’s edition. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 8 січня 2018.
Hermenegildo Fernandes. D. Sancho II: Tragédia. Lisboa: Círculo de Leitores, 2006. ISBN 9789727599844