Медаль Гельмгольца
Меда́ль Гельмго́льца (нім. Helmholtz-Medaille) — наукова нагорода Берлінсько-Бранденбурзької академії наук, що стала правонаступницею Прусської академії наук, Німецької академії наук у Берліні та Академії наук НДР. Медаль присуджують за видатні наукові досягнення в галузі гуманітарних і соціальних наук, математики та природничих наук, біології і медицини або інженерних наук. Історична довідка![]() Заснована німецьким фізиком Германом фон Гельмгольцом у рік свого 70-ліття. Вручається з 1892 року. Перші чотири лауреати були обрані самим Гельмгольцем[1]. Нагородою є бронзова медаль. З 1994 року її присуджують що два роки і вручають на урочистій сесії, присвяченій Дню Лейбніца (нім. Leibniztag) в Академії. Серед нагороджених медаллю є 18 лауреатів Нобелівської премії. Лауреати1892—1945 (Пруська академія наук)
1946—1990 (Німецька академія наук у Берліні або Академія наук НДР)
З 1997 (Берлінсько-Бранденбурзька академія наук)
Примітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia