Медолюб синьощокий

?Медолюб синьощокий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae);
Рід:	Синьощокий медолюб (Entomyzon); Swainson, 1825
Вид:	Медолюб синьощокий;
Біноміальна назва
	Entomyzon cyanotis; (Latham, 1801)
	;
Синоніми
	Melithreptus cyanotis; Gracula cyanotis; Turdus cyanous; Merops cyanops
Посилання
Вікісховище:	Entomyzon cyanotis
Віківиди:	Entomyzon cyanotis
ITIS:	559920
МСОП:	103685011
NCBI:	266349

Медолюб синьощокий^[2] (Entomyzon cyanotis) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae).

Поширення

Вид поширений у північних та східних регіонах Австралії та на півдні Нової Гвінеї. Населяє болота й мангрові зарості, лісові узлісся, поодинокі дерева, а також фруктові сади, парки і сади.

Підвиди

Існує три підвиди:

E. cyanotis albipennis — північно-західна та північно-центральна Австралія;
E. cyanotis griseigularis — південно-центральна Нова Гвінея та півострів Йорк (північно-східна Австралія);
E. cyanotis cyanotis — північно-східна, східна та південно-східна Австралія.

Опис

Довжина тіла 25–30 см, розмах крил 43 см, маса тіла 113 г. Статевий диморфізм відсутній. Має середній, досить тонкий, сірий дзьоб з темним кінчиком. Верх голови, шия, недоуздок і область від горла до грудей чорні. Біла смуга відокремлює шию від маківки. Закінчується бірюзовою плямою лисини навколо ока. У молодих тварин ця ділянка має жовтий колір. Між цією плямою і горлом, а також під шиєю і на животі є білі ділянки. Хвіст оливкового кольору, як і крило з чорними маховими перами.

Спосіб життя

Товариський птах і живе галасливими групами. До раціону входять в основному безхребетні, фрукти та нектар, рідко маленькі ящірки. Буває 1–3 виводки на рік. Гніздиться нещільною колонією. Гніздо — це чаша з кори, трави та коріння на розвилці гілки дерева. У кладці 2 яйця. Інкубація триває 16–17 днів. У неволі пташенята можуть літати через 23—24 дні.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Entomyzon cyanotis: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 11 листопада 2024
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.