Меленевський Маркіян Мар'янович

Меленевський Маркіян Мар’янович
Псевдонім	Басок, Гилька, Масойлович
Народився	15 липня 1878(1878-07-15) Федюківка, Таращанський повіт, Київська губернія Російська імперія
Помер	20 січня 1938(1938-01-20) (59 років) Розстрільний полігон «Комунарка»
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  СРСР
Діяльність	політик, дипломат, публіцист
Сфера роботи	політична діяльність[1], соціал-демократія[1], дипломатія[1] і публіцистика[1]
Знання мов	українська і російська

Маркія́н Мар'я́нович Мелене́вський (Мар'ян, Юлій) (15 липня 1878^[2], Федюківка Таращанського повіту, сучасний Лисянський район — 20 січня 1938^[2][3]) (Малиневський, Іванович, літературні псевдоніми Басок, Гилька, Масойлович) — український політичний діяч та публіцист.

Походить з родини поміщика. Закінчив київську гімназію.

Виключений з Новоалександрівського інституту сільського господарства та лісництва — за участь у студентському русі (Пулави, Польща).

Кінцем 1890-х років засновує у Києві «Групу сільських робітників соціал-демократів Київської губернії». Група встановлює зв'язок з прихильниками І.Стешенка й Лесі Українки.

1899 року заарештований у Києві в часі вуличної демонстрації, був на засланні, емігрував.

В 1900—04 роках — у складі Революційної української партії, працював на Київщині, по тому у Закордонному комітеті РУП у Львові.

В 1904—11 роках — після розколу РУП, стає одним із засновників та керівників соціал-демократичної «Спілки». На початку 1905 року «Спілка» об'єдналася з меншовицькою фракцією Російської соціал-демократичної робітничої партії — із збереженням прав крайової організації. Після розгрому «Спілки» в 1912—13 роках співпрацював у більшовицькій пресі, готує огляди робітничого руху в країнах Західної Європи.

У 1913—14 роках став ініціатором об'єднання Української соціал-демократичної робітничої партії й соціал-демократичної «Спілки».

В часі Першої світової війни — в складі президії Союзу визволення України, був представником СВУ у Стамбулі.

Входив до складу президії Загальної української ради у Відні, бере дієву участь у переговорах з турецьким урядом — щодо надання допомоги у справі створення самостійної Української держави.

З 1919 по 1921 — разом з Ярославом Олесницьким обіймав посаду радника української дипломатичної місії у Великій Британії.

У середині 1920-х років перейшов на радянофільські позиції^[3]. З 1923 працював у лондонському представництві зовнішньоторговельного органу УСРР «Укрзовнішторг», з 1 січня 1924 – секретарем Об'єднаного закордонного представництва українських кооперативних спілок у Лондоні «Коопукр».^[2]

1930 року, із закриттям «Коопукру» (після згортання Нової економічної політики в Радянському Союзі), повернувся до УСРР. Був призначений доповідачем з питань сільськогосподарського експорту Української зовнішньоторговельної палати в Харкові.^[2]

Восени 1930 був арештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації, однак у травні 1932 року був звільнений за недоведеністю вини.^[2] Жив у Харкові.

1937 року жив у Москві, працював консультантом відділу постачання Головного управління шовкової промисловості СРСР. 27 жовтня 1937 року в Москві був повторно арештований за участь у контрреволюційній терористичній організації, і 20 січня 1938 розстріляний. Реабілітований 1 серпня 1957 року.^[2]

Написав багато публіцистичних праць, рецензій, спогадів — про розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 1902—13 роках, зокрема:

• «До роботи через єднання»,
• «До історії Української С.-Д. Спілки».

• Реєнт О. П.. Меленевський Маркіян (Мар'ян, Юлій) Мар'янович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 594. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Меленевський М. М. ^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України

• Головченко В. І.. Меленевський Мар'ян Мар'янович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
• Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. – Прага, 1936. – С. 37-46.
• Феденко П. Український рух у ХХ столітті. – Лондон, 1959. – С. 29-30, 53-54, 60-61, 96.
• Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся Українка // Сучасність. – Мюнхен, 1971. – Ч. 5. – С. 70, 78.
• Меленевская Е. С. Памяти М. Ю. Меленевской (28.02.1907-8.02.1999) // Русская усадьба: Сборник Общества изучения русской усадьбы. – Вип. 6 (22). – Москва, 2000. – С. 517.
• Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. – Львів, 2000. – С. 43, 74-77, 83, 88, 90, 92-96, 100-102, 118-120, 139, 154-155, 164, 180, 307.
• Харченко Н. «Я намагався совісно виконати свої обов’язки громадянина УСРР...» // Реабілітовані історією. Харківська область: Книга перша, Частина 1. / Редкол.: В. Г. Дулуб (голова) та ін. – Київ; Харків, 2005. – С. 163-168, 747.
• Назарук Ю. Друга еміграційна доба життя та діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського (напередодні та після початку Першої світової війни) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. – 2007. – Вип. 9. – С. 257-262.
• Даниленко О. Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 19 – Київ, 2010. – С. 229-242.