Мельникова Ірина Миколаївна

Мельникова Ірина Миколаївна
Мельникова Ірина Миколаївна
Народилася	24 жовтня 1918 ; Мена, Менська волость, Сосницький повіт, Чернігівська губернія, УНР
Померла	3 листопада 2010 (92 роки) ; Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	історикиня
Галузь	історія
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор[d]
Науковий керівник	Введенський Андрій Олександрович
Вчителі	Пічета Володимир Іванович
Знання мов	чеська
Заклад	Інститут слов'янознавства РАНd, Інститут історії України НАН України і НАНУ
Членство	НАНУ
У шлюбі з	Лихолат Андрій Васильович
Нагороди	;
	Роботи у Вікіджерелах; ; ;

Ірина Миколаївна Мельникова (*1918, м. Мена, Чернігівська область. — †3 листопада 2010, м. Київ) — український історик Словаччини та Чехії. Богемістка. Доктор історичних наук. Член-кореспондент НАН України.

Біографія

Закінчила Київський університет (1940). З початком німецько-радянського військового конфлікту евакуйована до Казахстану, до м. Чимкент. Викладання історії почала у вимушеній еміграції, в Південно-Казахському вичтельському інституті (1941—1942).

Навчалася в аспірантурі Об'єднаного українського державного університету м. Кзил-Орда (Тува). У Києві захистила дисертацію «Політика російського уряду щодо України у 1725—1740 роки» (науковий керівник А. Введенський) (1946), але після цього залишила україністику, аби присвятити себе богемістиці та західній славістиці.

Дружина історика А. Лихолата.

Наукова діяльність

1947—1959 — старший науковий співробітник Інституту слов'янознавства Академії наук СРСР (Москва). Саме там починає досліджувати політичну історію Чехії, Словаччини та Закарпаття, яке щойно було анкесоване на користь СРСР.

З 1957 фактично працювала у Києві, в Інституті історії АН УРСР. Там же у 1961 захистила докторську дисертацію на тему «Класова боротьба в Чехословаччині в період тимчасової часткової стабілізації капіталізму (1924–1929 рр.)». Ця робота донині залишається найповнішою з історії політичних партій Чехії 1920-х років, які були написані в Україні.

У 1965–1988 – завідувач відділу історії міжнародних відносин соціаліст. країн, із 1988 – головний науковий співробітник. У 1973 обрана членом-кореспондентом АН УРСР (1973). У 2002 присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У 1970-ті роки була провідним вченим з історії європейських країн, одним з небагатьох — з історії Словаччини і Чехії. Налагоджувала співпрацю із профільними історичними закладами академії наук Болгарії, Чехії, Польщі. Після відновлення української незалежності, формувала порядок денний вивчення історії міжнародних зв'язків України в новітній час.

Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапору (1967).
Премія ім. Д. Мануїльського АН УРСР (1976).
Грамота Президії ВР УРСР (1976).
Орден Дружби народів (1978).
Почесна грамота Президії ВР УРСР (1982).
Орден Жовтневої революції (1986).
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти України» (1996).
Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2008).
Медаль імені Людовита Штура Словацької академії наук.

Основні праці

Зовнішня політика України в умовах глобалізації: Анот. іст. хроніка. – К., 2004 (у співавт.).
Україна і Європа (1990–2000 рр.): Анот. іст. хроніка: В 2 ч. – К., 2001 (у співавт.).
Украинско-чехословацкие интернациональные святи. – К., 1989 (у співавт.).
Деятельность обществ дружбы с СССР в странах социалистического содружества. – К., 1987 (у співавт.).
Укрепление братской дружбы и сотрудничества стран социалистического содружества. – К., 1987 (у співавт.).
Сотрудничество общественных организаций стран социализма. – К., 1983 (у співавт.).
Породненные социалистическим интернационализмом. Дружественные связи и сотрудничество породненных областей и городов УССР и братских стран социализма. – К., 1980 (у співавт.).
За дружбу з країною Великого Жовтня. Діяльність товариств дружби з СРСР в європейських соціалістичних країнах. – К. 1977 (у співавт.).
На магістралях дружби і братерства. Участь Української РСР у співробітництві Радянського Союзу з європейськими соціалістичними країнами (1966–1970 рр.). – К., 1974 (у співавт.).
3 історії зарубіжних соціалістичних країн. – К., 1971 (у співавт.).
Інтернаціональна сила ленінських ідей. – К., 1970 (у співавт.).
Зарубіжні інтернаціоналісти в рядах борців за владу Рад на Україні. – К., 1967 (у співавт.).
Великий Жовтень і міжнародний робітничий та національно-визвольний рух. – Львів, 1967 (у співавт.).
Украинская ССР и зарубежные социалистические страны. – К., 1965 (у співавт.).
Классовая борьба в Чехословакии в 1924–1929 гг. – М., 1962.
История Чехословакии. – М., 1960 (у співавт.).

Джерела та література

М. В. Знаменська, Н. В. Кривець. Мельникова Ірина Миколаївна [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 599. — ISBN 978-966-00-1028-1.
In Memoriam. Мельникова Ірина Миколаївна. Український історичний журнал. С. 228—229, ч. 6, 2010.

Посилання

Мельникова Ірина Миколаївна // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.307-309