Меньшов Володимир Валентинович
Володимир Валентинович Меньшов (рос. Владимир Валентинович Меньшов; 17 вересня 1939, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР — 5 липня 2021, Москва, РФ[2]) — радянський, російський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, телеведучий та педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1984). Народний артист Росії (1991). Лауреат Державної премії РРФСР (1978 — за фільм «Розіграш»). Лауреат премії «Оскар» (1980, у номінації Найкращий фільм іноземною мовою) і Державної премії СРСР (1981) — за фільм «Москва сльозам не вірить». Чоловік Віри Алентової. БіографіяНародився 17 вересня 1939 року в родині члена НКВС. У школу Володимир пішов в Архангельську, куди батька перевели працювати в 1947. У 1950 батька перевели на роботу до Астрахані, і юність Меньшова пройшла на берегах Волги. Телевізор був рідкістю, єдиним вікном у великий світ був кінематограф. Фільмів знімалося небагато, і кожен з них Володимир дивився не по одному разу. Інтерес до кіно ставав усе більш осмисленим, цілеспрямованим: від колекціонування фотографій з фільмів Меньшов перейшов до читання журналів і книг по кіномистецтву, до спеціальної мистецтвознавчої літератури. Закінчив Школу-студію МХАТу зі срібною медаллю (1965) та аспірантуру Всесоюзного державного інституту кінематографії (1970). Зіграв понад сто ролей в кіно і телефільмах. Знявся в українських кінокартинах: «Щасливий Кукушкін» (1970, реж. О. Павловський), «Любі мої» (1975, реж. Я. Лупій), «Ар-хі-ме-ди!» (1975, реж. О. Павловський), «Якщо ворог не здається…» (1982, реж. Т. Левчук), «Час для роздумів» (1982, т/ф, реж. С. Ашкеназі), «Рік теляти» (1986, реж. В. Попков), «Івін А.» (1990, реж. І. Черницький), «В тій царині небес…» (1992, реж. І. Черницький). Співавтор сценарію (з М. Бєліковим) фільму «Ніч коротка» (1981, к/ст. ім. Довженка). Поставив кінокартини: «Розіграш» (1976), «Москва сльозам не вірить» (1980), «Любов і голуби» (1984), «Ширлі-мирлі» (1995), «Заздрість богів» (2000). Сім'я
В 2018 був довіреною особою президента Росії Володимира Путіна на президентських виборах. У 2021 році збирався балотуватися в Державну думу в одному списку з письменником-терористом Захаром Прилєпіним. Помер 5 липня 2021 року на 82-му році життя в Москві від наслідків коронавірусної інфекції[2]. Громадська позиціяПублічно підтримав окупацію Криму та Донбасу Росією і фінансово сприяв терористам з Л/ДНР[3]. Позиція щодо ЄвромайдануУ 2015 році режисер дав інтерв'ю телеканалу «Дождь», в якому розповів про своє ставлення до подій, які відбувались тоді в Україні. Так, він зізнався, що в 2008 році, «було завуальоване державне замовлення на підтримку російської позиції»[4]. «Майдану тоді ще не було в нинішньому варіанті, був тільки минулий Майдан. Але я проїхав доволі докладно Україну і виїхав з неї дуже збентеженим. Все, що нам здається, що ми тільки що зіткнулися з цим Майданом, з цією ненавистю антиросійською, антируською, з українською русофобією. Це було, це все було присутнє і 10 років», — заявив російський режисер[4]. Він також додав, що помилкою Росії було недостатнє втручання в процеси, що відбувалися в Україні. "Якщо у нас і були помилки, то вони були пов'язані з тим, що ми недостатньо в цей процес втручалися. По-моєму ми сподівалися, що перебісяться, перемелеться — мука буде, розраховували на те, що цей націоналізм, його сплеск, який стався у всіх республіках, антиросійські настрій відбулися, змішавши в одну купу антикомунізм, антиросійські. Ми не давали приводу для такої ненависті, щоб нам заявляли і кричали «москаляку на гіляку», — додав Меньшов[4]. Позиція щодо Криму та ДонбасуВін підтримував російську окупацію півострова, а також вважав, що жителі Донбасу «благають Росію взяти їх під своє крило». «Ймовірно, треба було брати Донбас. Тоді б „Крим, Донбас, Луганськ“ йшли через кому в претензіях до нас західного суспільства. Але, оскільки ми цей момент вже пропустили і Порошенко розуміє, що будь-яка активізація з боку України може привести до якихось більш суворих заходів з нашого боку, краще все підвісити в повітрі. І ось уже 3 роки, на жаль, все висить. Пов'язано все це з загибеллю великої кількості людей. Але краще, мовляв, так, ніж війна, яка може виявитися за наслідками близькою до громадянської», — заявив Меньшов в 2017 році, пише «Цензор.net»[4]. Він також заявляв, що росіяни, які не підтримали дії Росії по відношенню до України, «просто не пройшли перевірку Кримом», повідомляє «Обозреватель». «Вони просто не пройшли перевірку Кримом. Возз'єднання з Кримом стало тим переломним моментом. І ті, хто зайняв тоді жорстку позицію, що Крим не наш, зараз зазнають великих труднощів — я це бачу на талановитих людях, які стають маргінальними особистостями. У них є своя, але дуже обмежена аудиторія. Але це для них вже боляче. Вони не можуть знайти порозуміння. Тому що торкнулися в питанні Криму глибинних, фундаментальних речей», — говорив Меньшов[4]. У 2017-му Меньшов на питання, що потрібно було робити Росії після окупації Криму відповів: «Ймовірно, треба було брати Донбас»[5]. 2017 року передав проросійським бойовикам Донбасу 1 млн рос. рублів[6]. У березні 2016 року СБУ заборонила Меньшову в'їзд до України на п'ять років[7]. ФільмографіяАкторські роботи
Режисерські роботи
Написав сценарії
Продюсував фільмиЛітература та посилання
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
