Меркуриметрія

Меркуриметрі́я — комплексометричний метод кількісного визначення у розчині галогенідів і псевдогалогенідів (ціанідів і тіоціанатів), заснований на утворенні малорозчинних сполук при взаємодії з розчинами солей Hg(II). Титрантом зазвичай є розчин нітрату ртуті(II) Hg(NO₃)₂.

При взаємодії між іонами Cl^-, Br^- та катіоном Hg²⁺ відбувається осадження білих малорозчинних галогенідів (хлориду і броміду ртуті):

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+2Cl^{-}\longrightarrow HgCl_{2}\downarrow } }$

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+2Br^{-}\longrightarrow HgBr_{2}\downarrow } }$

Однак у процесі титрування хлоридів можлива поява методичної помилки, пов'язана із реакцією між титрантом і утворюваним осадом HgCl₂:

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+HgCl_{2}\longrightarrow 2[HgCl]^{-}} }$

Це вимагає введення поправкового коефіцієнту.

Індикаторами для визначення хлоридів і бромідів можуть бути розчини нітропрусиду натрію, дифенілкарбазону і дифенікарбазиду. Катіони Hg(II) не взаємодіють з індикаторами, поки у розчині присутні галогеніди.

У випадку застосування нітропрусиду натрію зайва крапля титранту утворюватиме білий осад:

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+[Fe(CN)_{5}NO]^{2-}\longrightarrow Hg[Fe(CN)_{5}NO]\downarrow } }$; K_s=1,0·10^-9

Кращим варіантом є використання дифенілкарбазону (або дифенілкарбазиду) — надлишкова кількість Hg(II) утворюватиме комплексні сполуки синьо-фіолетового кольору.

Визначення йодидів полягає у двостадійній реакції:

• спочатку катіони Hg(II) зв'язують йодид-іони у комплекси тетрайодомеркурату:

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+4I^{-}\longrightarrow [HgI_{4}]^{2-}} }$

• додавання надлишкової кількості титранту призводитиме до випадіння рожево-помаранчевого осаду йодиду ртуті(II):

${\displaystyle \mathrm {Hg^{2+}+[HgI_{4}]^{2-}\longrightarrow 2HgI_{2}\downarrow } }$

Кінцева точка титрування може визначатися суто візуально.

Для визначення вмісту тіоціанатів (роданідів) додатково застосовуються солі Fe(III) — вони утворюють з тіоціанатами комплекс, що забарвлює розчин у червоний колір, а подальше титрування солями Hg(II) його знебарвлює:

${\displaystyle \mathrm {Fe^{3+}+3SCN^{-}\longrightarrow [Fe(SCN)_{3}]} }$

${\displaystyle \mathrm {3Hg^{2+}+2[Fe(SCN)_{3}]\longrightarrow 3[Hg(SCN)_{2}]+2Fe^{3+}} }$

Нітрат ртуті(II) не відповідає вимогам до стандартних речовин, тому після приготування розчину його додатково стандартизують.

Типовим для меркуриметрії є розчин титранту концентрацією 0,1 моль/л, приготований розведенням солі у концентрованій нітратній кислоті.

Концентрацію розчину Hg(NO₃)₂ встановлюють за стандартним розчином хлориду натрію відомої концентрації. До аліквоти розчину NaCl додають кілька крапель дифенілкарбазону і титрують розчином Hg(NO₃)₂ до переходу жовтого забарвлення розчину у фіолетове. За отриманим значенням об'єму титранту, що пішов на титрування наважки NaCl, розраховують його молярну концентрацію.

• Меркурометрія

• Болотов В. В., Свєчнікова О. М., Колісник С. В., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія / За ред. В. В. Болотова. — Х. : Вид-во НФаУ, 2004. — С. 268—271. — ISBN 966-615-219-3.
• Жаровський Ф. Г., Пилипенко А. Т., П'ятницький І. В. Аналітична хімія. — 2-е. — К. : Вища школа, 1982. — С. 471—475.