З 1999 року працювала менеджером у зв'язках зі ЗМІ, керівником пресслужби депутатської групи «Відродження регіонів» у Верховній Раді України, прессекретарем заступника Голови Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата України, керівником пресслужби фракції «Демократичний союз», керівником пресслужби фракції Народно-демократичної партії, PR-директором Державного підприємства «Нові технології», керівником інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек», була членом редколегії журналу «Артек». Очолювала пресслужбу Державної служби автомобільних доріг України[2]. Державний службовець 5-го рангу. Володіє англійською, фінською мовами.
Олена Мех є правнучкою нащадка давнього козацького роду Володимира Андрійовича Чубука-Подільського[3][4][5], який передав у дар музею (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») унікальну сімейну реліквію — Литовський статут XVII ст., що є культурною цінністю[6]. Володимир Чубук-Подільський допоміг також Михайлові Сікорському — багаторічному директорові заповідника, Героєві України — зберегти для держави цінну історичну реліквію, якою володів козацький рід Чубуків: мідну запоясну чорнильницю генерального писаря Війська Запорозького. За родинними переказами, вона належала Богданові Хмельницькому, пройшла через руки гетьмана Івана Виговського, переяславського полковника Павла Тетері, сотника Григорія Чубука-Подільського, російського генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна, князя Олександра Горчакова[7]. Брат В. Чубука-Подільського Олександр Андрійович Чубук-Подільський за часів УНР був урядовцем, представником Канцелярії Директорії, згодом — протопресвітер, член Варшавської духовної консисторії, настоятель кафедрального собору у Варшаві, з 1948-го — декан Краківського округу (Польща)[8]. Олена Мех успадкувала будинок Чубука-Подільського в Переяславі, побудований на замовлення її прадіда за проєктом видатного українського архітектора й художника Василя Кричевського[9][10]. Вона багато зробила для збереження як самої споруди, так і виконаних рукою Кричевського креслень[11], що становлять культурну цінність, і як журналістка та громадський діяч є активним популяризатором краєзнавчих досліджень, що стосуються маловідомих сторінок історії України[12].
Творчий доробок
Авторка статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012) та ін.
Громадська діяльність
Віцепрезидент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» з часу його заснування (2001), координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (з 2004), голова підкомітету Громадянського парламенту жінок України (2003—2012).
Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси, зокрема міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (1999—2008)[13][14] (за безпосередньої роботи О. Мех в оргкомітеті цієї резонансної міжнародної акції Фонд «Журналістська ініціатива» три роки поспіль ставав переможцем у номінації «Журналістська акція року» Відкритого міжнародного творчого конкурсу «Срібне перо»)[15][16]. Як один з керівників Фонду брала активну участь в організації всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2005)[17][18], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[19][20]; міжнародних ралі журналістів (2001—2008)[21][22], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[23] та інших заходів, що проводилися спільно з Держкомтелерадіо України, Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українським фондом культури.
Диплом переможця творчого конкурсу на краще висвітлення VI Міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004)[25], приз фотомайстру «Очі автопробігу» (2005)[26].
Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» в номінації «Кращий прес-секретар українського парламенту» (2003)[27].
Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Прем'єр-богослов / Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — C. 83—98.
Олена Мех, Сергій Шевченко. Досвід і талант організатора: громадська діяльність Людмили Мех / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 7—38.
Сергій Шевченко. Будинок на Буртах (Переяславське відкриття). — Літературні джерела Київщини: антологія. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. — С. 842—850.
Олена Мех. Фотовиставка-аукціон / Золоте перо. Людмила Мех. — К.: Експрес-Поліграф, 2012. — C. 190—193.
Де за поворотом поворот: Нотатки про VI Міжнародний журналістський автопробіг «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» / Олена Мех // Голос України. — 2004. — 8 лип. (№ 124). — С. 18.
Олена Мех. Дорогами до Криму // Україна і світ сьогодні, № 24, 26 червня 2004.
«Журналістська ініціатива» не має права бути безініціативною. / Трибуна. — 2006. — № 1—2.
Чому їм надають перевагу? / Журналіст України. — 2006. — № 2, лютий.
Олена Мех. Борис Олійник: «У нас ця премія одна з найпрестижніших» // Експрес-об'ява, № 136, 18.07.2011. — C. 23.
[недоступне посилання з липня 2019 Центр інформації та документації кримських татар. Електронний бюлетень «Крим у дзеркалі української преси» № 18 (21.06 — 30.06.2004)][недоступне посилання з вересня 2019]
