Працював у пресі на Київщині (1982—1985, м. Біла Церква). Служив в органах державної безпеки (1985—2010): у той період очолював пресцентр Управління СБУ в м. Києві та Київській області (1992—1999), був відповідальним редактором науково-практичних видань СБУ, керував науковою лабораторією Інституту дослідження проблем державної безпеки. Полковник запасу, ветеран військової служби.
З листопада 2010 року по серпень 2012-го перебував на державній службі: начальник відділу, заступник начальника управління — начальник відділу Державної служби України з контролю за наркотиками (напрями діяльності — міжнародні зв'язки, консультації з громадськістю, взаємодія зі ЗМІ). Державний службовець 8-го рангу (2011). З жовтня 2017 по червень 2019 року працював помічником керівника НСЖУ.
Від травня 2022 року, за рекомендацією НСЖУ, учасник міжнародної програми Journalists-in-Residence Kosovo з проживанням у Приштині (Косово); партнери програми — Європейська федерація журналістів і НСЖУ, виконавці — Європейський центр свободи преси та медіа й Асоціація журналістів Косова[2].
Автор збірників публіцистики і творів, уміщених у науково-документальних, літературно-художніх та інших друкованих виданнях переважно історичної тематики. Як краєзнавець у Переяславі (Київська область) ідентифікував за віднайденими оригіналами документів будинок Чубука-Подільського, споруджений за проєктом Василя Кричевського, автор перших публікацій про цю знахідку. Брав участь у пошуковій роботі й увічненні пам'яті вояків-правоохоронців, полеглих 1941 року на Київщині в боях з нацистами[7].
Книжки
Українські Соловки (К.: ЕксОб, 2001) — збірник нарисів і статей (співавтор — історик Дмитро Вєдєнєєв), за видання якого С. Шевченка визнано переможцем у конкурсі професійної майстерності Національної спілки журналістів України в номінації «Журналістська акція» (постанова секретаріату НСЖУ від 14.05.2004)[8][9].
Майдан гідності (К.: Експрес-Поліграф, 2014) — автор-упорядник фотоальбому (спецвипуску альманаху «Київський журналіст») про Євромайдан у Києві і роботу преси в цій гарячій точці[15].
Наган-країна (К.: Український пріоритет, 2019) — збірка публіцистики, за яку авторові присуджено Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки 2019 року[16][17].
Імперія терору (К.: Фенікс, 2021) — збірка публіцистики, що позиціонується як друга частина авторського двокнижжя (перша — Соловецький реквієм)[18]. За збірку авторові надано 2023 року Першу премію Літературно-наукового конкурсу Фонду Воляників—Швабінських при Фундації Українського вільного університету (Нью-Йорк, США).
Член авторських колективів ювілейних видань «На сторожі незалежності держави. 10 років Службі безпеки України» (2002), «Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності» (2007), «Біла книга 2008. Служба безпеки України» (2009, перекладена англійською мовою). Упорядник, редактор, автор післяслова книжки Василя Горбатюка «Позиція. Публікації, документи, спогади» (2005). Член редколегій книжок «Органи державної безпеки Київщини (1917—2006) у фотографіях та документах» (2006), «Органи державної безпеки Київщини (1917—2008) у фотографіях та документах» (2008), альманаху «Київський журналіст» (2017). Співупорядник і один з авторів: художньо-публіцистичного збірника «Слово — зброя?» (2009), виданого з нагоди 50-річчя Національної спілки журналістів України; документально-публіцистичного збірника «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя» (2017)[19]. Автор переднього слова до роману Олександра Волощука «Сорок чотири дні» (2012). Редактор[20], автор післяслова до роману Анатолія Сахна «Вершина» (2012, згодом виданого під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина»), перший читач рукописів «Вершини», романів у трьох книгах «Острів Хо. Поріг болю» (2017)[21] і «Ліліпути на підборах». Окремі твори вміщено в книжках «Убієнним синам України. Сандармох» (2006, Республіка Карелія, упорядник Лариса Скрипникова), «Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена» (2008), 2-томнику історичної публіцистики «Екстракт 150» (2009, серія «Бібліотека газети „День“»), 2-томнику «Сльоза пекучої пам'яті» (2009), «Доля, створена талантом. Спогади про Володимира Боденчука» (2011), «Вистраждане і пережите. Мемуари Олега Бабишкіна і спогади про нього» (2013), «Уроки Дмитра Прилюка» (2015), «Назавжди в серці» (2020), антології «Літературні джерела Київщини» (2021) та ін. Автор вступної статті у книжці Ольги Пилипчук «Нескорена Україна: Поезія і публіцистика» (2018), статей в Енциклопедії сучасної України (2008, том 8), Енциклопедії для видавця та журналіста (2010). Автор фотоілюстрацій, редактор науково-документального збірника «Українське суспільство і наркотики: розвиток нового стратегічного підходу. Міжнародна конференція високого рівня, Київ, 21—23.05.2012» (російською мовою, 2012).
Сергій Шевченко. Будинок на Буртах (Переяславське відкриття). — Літературні джерела Київщини: антологія. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. — С. 842—850.
Друкувався у відомчих збірниках СБУ, науковому і документальному журналі «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», журналі «Журналіст України». Співредактор наукового видання Світлани Ляшко «Автобіографічні джерела Постійної комісії для складання Біографічного словника діячів України (1918—1933) Всеукраїнської академії наук» (2018), рукопису роману Валерія Макеєва «Вірний присязі!» (2019) та ін. Упорядник і редактор альманаху «Журналіст України», член редколегії альманаху «Київський журналіст» (2019), які видано з нагоди 60-річчя НСЖУ. Редактор книжок Володимира Черкуна «Щоб мрії збувалися… Комітет» (2017), Анатолія Волощука «Сыщики… и смех и грех…» (2010). Відповідальний редактор науково-популярного видання «Слідами полеглого полку» (2011, автор — Олег Шевченко). Сценарист і режисер документальних фільмів серії «Служба безпеки: регіони — Центр» (1998—1999). Консультант документального фільму «Сандармох» (режисер Олександр Рябокрис, Перший національний, 2007). Автор низки статей у Вікіпедії, а також публікацій на теми спорту, зокрема висвітлював чемпіонат Європи зі стрибків у воду[23] (Київ, 2017) та низку міжнародних футбольних матчів за участю ФК «Динамо» (Київ) у кваліфікаційних раундах і плей-оф Ліги чемпіонів[24] і в Лізі Європи УЄФА у 2017—2019 роках[25][26].
Заступник голови журі Мистецької премії «Київ» імені Анатолія Москаленка (з 2018), член комітету з присудження премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (з 2018), член комісії з розгляду питань щодо присудження Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки (з 2019), член журі творчого конкурсу Федерації профспілок України «Захистити людину праці» (2022, конкурс не відбувся через повномасштабне вторгнення в Україну військ РФ)[29]. Член журі творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022» в номінації «Міжнародна солідарність»[30]. Член комісії НСПУ з військово-патріотичної літератури (з 2015). Член ради Міжнародного об'єднання «Соловецьке братство», член Клубу славетних Шевченків, Української асоціації ветеранів — співробітників спецпідрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю («К») Служби безпеки України. Член редакційної ради журналу «Журналіст України» (2017—2018)[31], який з 2019-го став неперіодичним виданням. Був членом науково-редакційної ради громадсько-правового журналу «Комітет».
Член оргкомітетів і учасник спортивних та доброчинних акцій преси: традиційного дитячо-юнацького футбольного турніру на приз газети «Експрес-об'ява» (2001—2009, м. ЖмеринкаВінницької області); міжнародного футбольного матчу дружби «Журналіст України» — «Шпіґель» (2006, м. Київ)[32]; міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ); всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[33] (2008, м. Черкаси; 2011—2012, м. Київ; 2013, м. Переяслав — Київ; 2014—2017, м. Київ); Першого всеукраїнського турніру з футболу серед команд засобів масової інформації (2013, м. Київ)[34]; багатоетапної культурної акції «Книжки — захисникам України» (2017—2021). Координатор від НСЖУ фотовиставок «Журналісти на передовій» (також один з авторів світлин), «Донбас: діти війни», «Рік Верховної Ради восьмого скликання» (Київ, 2015)[35][36][37], «Журналісти на Євромайдані» (2019, один з авторів світлин)[38]. Був членом журі Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (2011—2013, м. Судак, Автономна Республіка Крим).
Делегат XII і XIV звітно-виборних конференцій Київської організації НСЖУ (17.02.2012, 29.03.2017), XII, XIV з'їздів НСЖУ (24—25.04.2012, 20—21.04.2017), VII звітно-виборної конференції Українського фонду культури (20.12.2012), VII і VIII позачергових з'їздів письменників України (29.11.2014, 31.03.2017), звітно-виборної конференції Київської обласної організації (13.01.2022) і VII з'їзду Національної спілки краєзнавців України (2022).
У складі делегацій громадськості брав участь у міжнародних днях пам'яті жертв політичних репресій, неодноразово відвідував з цією метою меморіали в Левашово (Левашовське меморіальне кладовище, Санкт-Петербург), урочищі Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії та Соловецькі острови (РФ). Після 2009 року влада РФ заборонила публіцистові в'їзд на територію цієї держави (про наявність заборони Сергію Шевченку повідомили білоруські прикордонники в серпні 2012 року — під час чергової поїздки української делегації до меморіалів)[39].
Учасник міжнародних форумів, семінарів, круглих столів, науково-практичних конференцій з питань історії та журналістики, що проводилися, зокрема, в містах Санкт-Петербург (РФ), Київ, Харків (Україна), Казімеж-Дольни[40] (Польща, 13—14.09.2014), Братислава (Словаччина, 2022), Краків (Польща, 2023), а також учасник обласних літературно-мистецьких свят «Веселки над Київщиною», Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання»[41] (07.11.2012, 18.10.2013, 18.10.2016, 16.10.2019, Переяслав, Київська область), паломницької місії на Афон (2014, Греція), прощі «Соловецького братства» в Україні (03—11.08.2014) та ін. Перебував у творчій поїздці письменників на Донеччину в зону проведення АТО в час війни на сході України (12—15.10.2015)[42], учасник візиту делегації НСЖУ до Китаю (02—10.07.2017)[43]. Брав участь в організації семінару 24 квітня 2018 р. «Дякуємо тобі, Україно!» і конференції 18 травня 2019 р., які провела в Києві Асоціація «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» (Японський проєкт) у партнерстві з ВБФ «Журналістська ініціатива» і НСЖУ[44][45], і на запрошення Японського фонду майбутніх поколінь двічі відвідав Японію у складі журналістських делегацій (2018—2019, 2022). Ініціатор інформаційної кампанії «Здоров'я майбутніх поколінь» (2021). Член оргкомітету всеукраїнського журналістського фестивалю «Буковель Натхнення» (20—23.09.2018. Буковель, Івано-Франківська область).
Лауреат IX Відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо-2006» у номінації «Найкраща газетна публікація»
Переможець у творчих конкурсах на найкраще висвітлення міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004—2008) і Всеукраїнського автопробігу «Схід — Захід: разом назавжди» (2005)
Відзнака «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина (2023) — «за внесок у Перемогу України в інформаційній війні»[52]
«За заслуги» (2013) — орден Федерації футболу м. Києва
«За заслуги» I ст. (2009) — медаль Федерації футболу м. Києва
«95 років київському футболу» (2006)
«Ветеран київського футболу» (2010)
«XX років Спецпідрозділу „К“ СБ України» (2012) — медаль Української асоціації ветеранів — співробітників спецпідрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю («К») Служби безпеки України
Захоплення
Історичні, краєзнавчі дослідження, фотографія, спорт, риболовля, подорожі. Займався спортивною гімнастикою в ДЮСШ (1972—1976, м. КраматорськДонецької області), II спортивний розряд. Віцечемпіон відкритого міського турніру з банджі-джампінгу «Київ-джамп» (2001). Переможець у міжнародному турнірі з футболу серед аматорських команд на приз газети «Експрес-об'ява» (2009, м. Жмеринка Вінницької області)[53], учасник матчів з екстремального футболу на Говерлі, воротар аматорської команди «Журналіст України» (2001—2010). Учасник міжнародних автопробігів і авторалі журналістів (2004—2008), поїздок журналістів і турпоїздок за кордон. Загалом відвідав понад 50 країн світу.
