Мешко Оксана Яківна

Оксана Яківна Мешко
Оксана Яківна Мешко
Народилася	30 січня 1905; Старі Санжари, Полтавська губернія,; Російська імперія
Померла	2 січня 1991 (85 років); Київ, Українська РСР,; СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР УНР
Національність	українка
Діяльність	правозахисниця
Брати, сестри	Мешко Катерина Яківна
Діти	Сергієнко Олександр Федорович
Нагороди	Орден «За мужність» І ступеня
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905(19050130), Старі Санжари, нині село Полтавського району Полтавської області, Української РСР — 2 січня 1991, Київ, Україна) — українська громадська діячка, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактична голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка, сестра Катерини Мешко.

Життєпис

Народилася 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари над Ворсклою на Полтавщині в малоземельній хліборобській родині давнього козацького коріння, що уникнула свого часу покріпачення.

У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, взятого ними в числі інших навесні в заручники за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» загинув 17-річний брат Євген, член «Просвіти».

У 1927 році вступила на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпрі. Під час навчання вийшла заміж за викладача інституту Федора Сергієнка — колишнього члена Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів її виключали з інституту «за соцпоходження», але вона знову добивалась поновлення. У 1931 році закінчила інститут.

На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора (вперше в 1925 році як члена УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Вона переїжджає зі старшим сином двоюрідного брата Євгена в Тамбов до чоловіка. Згодом привезла туди й меншого Олеся, де їх застала німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська і застала там саму неньку Марію. Інвалідом повернувся з війни чоловік. Сім'я Мешко-Сергієнків переїхала до Києва.

Перший арешт

19 лютого 1947 року Оксану Мешко заарештували в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

У 1947—1954 роках — ув'язнена радянських таборів в Ухті (Комі АРСР). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.

Дисидентська діяльність

22 травня 1972 року заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.

Одна із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році членкині УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».

З червня 1980 року два з половиною місяці була в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.

Другий арешт

12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачена в антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Мешко було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається з заслання, проживає в Києві на Куренівці (Верболозна вулиця, 16).

Після звільнення

Одна із провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, членкиня Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».

Померла 2 січня 1991 року в 85-річному віці в Києві. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі матері (ділянка № 13, 50°25′4.76″ пн. ш. 30°30′24.54″ сх. д. / 50.4179889° пн. ш. 30.5068167° сх. д. / 50.4179889; 30.5068167). 1995 року на кошти, зібрані громадськістю, на могилі Оксани Мешко встановлені два козацькі хрести, які витесав із каменю Микола Малишко.

Родина

чоловік Сергієнко Федір — колишній член УКП (боротьбистів), політв'язень; викладач.
син Євген (1930—1941) — загинув на початку війни під час німецького бомбардування.
син Олександр (Олесь) (1932—2016) — громадський і політичний діяч, шістдесятник.
сестра Катерина (1913—1991) — політична діячка, активістка ОУН.

Вшанування пам'яті

20 травня 2016 року в Полтаві розпорядженням Голови обласної державної адміністрації вулиця Клари Цеткін була перейменована на вулицю Оксани Мешко^[1].

23 березня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Тагільську на вулицю Оксани Мешко.^[2]

Нагороди

Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)^[3] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

Творча спадщина

Between death and life. By Oksana Meshko. Translated from Ukainian by George Moshinsky. N.Y.: Women's Association for the Defense of Four Freedoms for Ukraine, 1981, 176 p. [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Оксана Мешко. Між смертю і життям. — К.: НВП «Ява», 1991. — 90 стор.
Оксана Мешко, Василь Скрипка. Свідчу. — К.: Українська республіканська партія, 1996. — 55 стор.

Примітки

↑ Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.] // Полтавська обласна державна адміністрація, 20 травня 2016
↑ У Києві перейменували ще 16 міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією та її сателітами (+повний перелік). Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
↑ Указ Президента України від 8 листопада 2006 року № 937/2006 «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»

Джерела та література

О. Г. Бажан. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 632. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Русначенко А. «Мешко Оксана Омелянівна» // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 466.
Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 1 // «Слово Просвіти», ч. 9, 4—10 березня 2010 р. — С. 9 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 2 // «Слово Просвіти», ч. 10, 11—17 березня 2010 р. — С. 6 [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Дисидентський рух в Україні. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
М. О. Бердник. Спогади про батька [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.].— С. 147.
40 років з моменту створення Української Гельсінської групи

Література

Васецька А. Символ незламності України: [поборниця незалежності О. Мешко] / А. Васецька // Зоря Полтавщини. — 2015. — 2 берез. — С. 3.
Вітрич М. На дорогах української Голгофи / М. Вітрич // Зоря Полтавщини. — 2016. — 12 січ. — С. 2
Демиденко Т. На шляху до української незалежності: Оксана Мешко: [Подано фото] / Т. Демиденко // Край. — 2006. — № 22 (лют.). — С. 13-15.
Демиденко Т. «Вона жила однією ідеєю: вільна Україна»: [до 115-річчя козацької матері Оксани Мешко] / Т. Демиденко // Зоря Полтавщини. — 2020. — 31 січ. — С. 1, 4.
Дениско Г. Страсна дорога Оксани Мешко / Г. Дениско // Зоря Полтавщини. — 2010. — 29 січ. — С. 3
Задорожний І. 5 жінок, пов'язаних з Полтавщиною, які викликають захоплення / І. Задорожний // Полтавська думка. — 2023. — 20 лип. — С. 9.
Календар, присвячений видатним жінкам України ХХ століття: [презентації] // Зоря Полтавщини. — 2020. — 7 лют. — С. 15.
Картальова Л. Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи: [біобібліографічна розвідка] / Л. Картальова // Страсна дорога Оксани Мешко: до 115-річчя від дня народження української дисидентки, правозахисниці, члена Української Гельсінської групи. — Полтава, 2020. — С. 3-24.
Козацька матір Оксана Мешко: [жінка, яку КГБ так боявся, що відправило етапом до Охотського моря на заслання] // Панорама Полтавщини. — 2020. — 30 січ. — С. 15.
Мешко Оксана: правозахисниця (20 січня 1905 — 2 січня 1991) // Це теж зробила вона. — Київ, 2018. — С. 64-65.
Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Полтав. губ — 02.01.1991, м. Київ) — хімік. Учасниця укр. правозахисного руху. Член-засновник УГГ (1976). Політв'язень [Текст] // Рух опору в Україні: 1960—1990 : енцикл. довідник. — Київ, 2010. — С. 431—434.
Мешко Оксана Яківна [Текст] // Мокляк В. Літературна Новосанжарщина (матеріали до Новосанжарського біобібліографічного словника). — Полтава, 2013. — С. 43-44.
Обелець Ю. Незламна «козацька матір» Оксана Мешко все життя боролась з імперською системою / Ю. Обелець // Коло. — 2016. — 13-19 жовт. — С. 14.
Овсієнко В. Козацька Матір: [правозахистниця О. Я. Мешко] / В. Овсієнко // Слово Просвіти. — 2015. — 29 січ. — С. 7.
Овсієнко В. Оксана Мешко — козацька матір: [Одна із найвидатніших діячок українського національно-визвольного руху 60-80-х р. ХХ ст. ] / В. Овсієнко // Українки в історії/ За заг. ред. В. Борисенко. — Київ, 2004. — С. 148—156.
Овсієнко В. В. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905, с. Старі Санжари Новосанжар. р-ну — 02.01.1991, Київ) — учасниця правозахисного руху / В. В. Овсієнко // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2018. — Т. 20. — С. 317—318.
Оксана Мешко: [Нар. 20 січня 1905 році у Старих Санжарах] // Бобрищев К. Отчий край. Книга друга. — Полтава, 2004. — С. 414—423 ; Енциклопедія історії України: у 10 т. — Київ, 2009. — Т. 6. — С. 632
Олександренко Т. Козацька мати Оксана Мешко / Т. Олександренко // Зоря Полтавщини. — 2015. — 6 лют. — С. 13.
Павлик Л. До 100-річчя видатної громадської діячки Оксани Яківни Мешко / Л. Павлик // Збірник матеріалів УІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2005. — Полтава, 2005. — С. 75-79.
Перенєсієнко І. Оксана Мешко у складі Української Гельсінської групи / І. Перенєсієнко // Збірник матеріалів VІІ студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2004 року. — Полтава, 2004. — С. 50-51
Ревегук В. Оксана Мешко, козацька матір [громад. діячка, правозахисниця. Народ. в Старих Санжарах] / В. Ревегук // Рідний край. — 2007. — № 2 (17). — С. 184—193 ; Реабілітовані історією. Полтавська область: у 27-и т. — Київ-Полтава, 2007. — Кн. 5. — С. 349—356.
Ревегук В. Я. Мешко Оксана Яківна (30.01.1905 — 02.01.1991) / В. Я. Ревегук // Ревегук В. Я. Полтавці — поборники державної незалежності України. — Полтава, 2015. — С. 243—246.
Скобельський В. Нові назви вулиці Полтави / В. Скобельський // Полтавський вісник. — 2016. — 7 лип. — С. 6
Українська жінка на схилі віку: [про Оксану Мешко] // Сверстюк Є. О. Світлі голоси життя. — К., 2014. — С. 673—676.
Чернов А. Козацька / А. Чернов // Край. — 2015. — № 131 (берез.). — С. 14-16.
Чернов А. Козацька мати [Текст]: [про правозохисницю Оксану Мешко] / А. Чернов // Літературна Україна. — 2016. — 4 лют. — С. 14-15 ; Вечірня Полтава. — 2016. — 12 жовт. — С. 7.