Микита Володимир Васильович

Микита Володимир Васильович
Народження	1 лютого 1931(1931-02-01) (94 роки) с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	Ужгородське училище прикладного мистецтва
Діяльність	художник
Напрямок	пейзаж, портрет
Роки творчості	1950 — до сьогодні
Роботи в колекції	Gallery of Spiš Artistsd і Східно-Словацька галерея
Нагороди
Сайт	mykyta-art.com.ua
Висловлювання у Вікіцитатах

Володимир Васильович Микита — (нар. 1 лютого 1931 року в с. Ракошино, нині — Мукачівського району Закарпатської області) — український живописець, один із класиків закарпатської малярської школи; глибоко національний художник проникливо, із сим­патією розкриває патріархальний світ закарпатського села.

Заслужений художник України (1975), народний художник України (1991). Дійсний член Національної академії мистецтв України (2004), лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2005).

Народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області (колишня Підкарпатська Русь в складі Чехословаччини) в родині землеробів. Після закінчення початкової школи поступив в Мукачівську руську гімназію, в якій навчався до приходу радянської армії в Закарпаття.

У 1947—1950 рр. вчився в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Педагоги з фаху — А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло. У 1950 р. вперше взяв участь в обласній художній виставці. Після закінчення Ужгородського училища в 1950 році, склав екзамени у Львівський інститут прикладного мистецтва, але не був зарахований за політичними мотивами^[1].

1950 році влаштувався на роботу в обласний будинок народної творчості на посаду методиста, де працював один рік, до призову у військо. З 1951 по 1954 рік знаходився в лавах Радянської армії на о. Сахалін. Після демобілізації був прийнятий на роботу в Закарпатські художньо-виробничі майстерні художнього фонду, де працював до 2001 року до виходу на пенсію.

У 1962 році був прийнятий у Спілку художників України.

У 1964—1991 рр. був у керівництві Закарпатської організації Спілки художників України, а в 1996 році був обраний головою Закарпатської організації, яку ж і очолював до 1999 року.

З 1999 року і по 2003 рік викладав у коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі.

Одружений, має двох доньок, четверо внуків і трьох правнуків.

Член Національної Спілки художників України з 1962 р. Заслужений художник України з 1975 р., Народний художник України з 1991 р.

Член-кореспондент Академії мистецтв України з 1997. Дійсний член Національної академії мистецтв України — з 2004 р.

Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва.

Лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка за 2005 рік^[2].

5 лютого 2006 року одержав Золоту медаль Національної академії мистецтв України. 28 лютого 2006 року указом Президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня. У 2010 році оголошується почесним громадянином міста Ужгород. У 2010 році одержав обласну премію ім. Й. Бокшая-А.Ерделі за твір «Зсуви». У 2011 році нагороджується премією ім. Тетяни Яблонської за досягнення в образотворчому мистецтві.

7 лютого 2011 року указом президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого IV ступеня.

28 січня 2025 року одержав Велику золоту медаль Національної академії мистецтв України.

Учасник художніх виставок: обласних — з 1950 року, всеукраїнських — з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року, закордонних — з 1966 року — Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Франція, Італія, Кіпр, Болгарія, Японія, Філіппіни, Німеччина, Австрія, Канада. Учасник міжнародних бієнале: 1963 р. — м. Хельсінкі (Фінляндія), 1974 р. — м. Кошіце (Словаччина), 1984 р. — м. Венеція (Італія).

Твори закуплені Міністерством культури та мистецтва України, Дирекцією виставок Національної Спілки художників України, Міністерством культури СРСР, зберігаються в музеях України, Росії, Литви, Словаччини, Німеччини, Угорщини, Югославії, Венесуели та приватних колекціях багатьох країн світу.

Працює в галузі портрета, пейзажу, натюрморту та побутової тематики. Найповніше індивідуальність митця розкрилася в композиціях, що відтворюють життя і побут закарпатського села.

Сюжетні та побутові композиції, портрети, натюрморти, пейзажі відзначаються широтою тематичного діапазону, багатогранністю сприйняття навколишнього світу, яскравою індивідуальністю живописної манери. Через філософське узагальнення і символічне тлумачення реалій повсякденності В. Микита тяжіє до синтетичності, сповідує строгу логіку міцної композиційної побудови, що підтримується своєрідним колористичним ладом і майстерно розробленою ритмікою. Серед учнів — М. Деяк, Л. Микита, З. Мічка.

• «Вчитель-пенсіонер» (1958, Закарпатський художній музей);
• «Школярка» (1959);
• «На чужині» (1968);
• «Ягнятко» (1969);
• «Збирання картоплі» (1970);
• «Новина» (1970),
• Найбільш відомі роботи майстра:
• «Моя Мамка» (1968, в Музеї автора);
• «Ягнятко» (1969);
• «Звозять сіно» (1971);
• «За щастя онуки» (1972);
• «Федір Манайло» (1976, Закарпатський художній музей);
• «Мірка — мішання» (1987);
• «Плач вічної лози» (1988);
• «Зона» (1990);
• «Дай, Боже, добрий день» (1992);
• «На роздоріжжі» (1993);
• «На порозі вічного» (1995);
• «Запізніла весна» (1997);
• «Сонячна осінь» (1999);
• «Цімборки» (2000);
• «Автопортрет» (2001, в музеї автора);
• «Повінь» (2001);
• «На поточку прала» (2001);
• «Куток двору» (2002);
• «Чорна сила над планетою» (2003);
• «Хата під полонинами» (2003);
• «Квітуча яблуня» (2004);
• «Осінь у Передгір'ї» (2004);
• «Різдвяний натюрморт» (2006);
• «Весна над озером» (2006).
• «Весняні турботи»
• «Дід-садівник»
• «Обід у полі»
• Портрет народного художника України Ф. Манайла (1976) та інші.

21 вересня 2019 року в Мукачівському замку Паланок відкрито Музей Володимира Микити.

• 1973, 1974 роки — м. Ужгород, м. Пряшів та м. Попрад (Словаччина),
• 1981 — м. Київ, Львів, Івано-Франківськ, Коломия, а також Каунас та Шауляй (Литва),
• 1982 — м. Ужгород, а також Москва та Зоряне містечко (Росія),
• 1991, 1996 — м. Ужгород, а також м. Ніредьгаза (Угорщина),
• 1997 — м. Требішов, м. Гуменне, м. Бардіїв, м. Межилаборці (Словаччина),
• 2001 — м. Ужгород, м. Київ.
• 2005 — м. Київ.
• 2006 — м. Ужгород, м. Київ.
• 2011 — м. Ужгород.
• 2016 — м. Ужгород.
• 2021 — м. Ужгород.
• 2022 — м. Ужгород.
• 2023 — м. Ужгород.
• 2024 — м. Мукачево.
• 2025 — м. Київ.

• 1968, Канни (Франція)
• Угорщина: 1966, 1968, 1974, 1985, 1992, 1996, 2000
• Чехословаччина: 1968, 1972, 1981, 1984, 1987, 1988, 1989, 1996, 1997, 1999
• Румунія: 1976, 1977, 1981, 1984, 1987
• 1970, Генуя (Італія)
• 1972, Нікозія (Кіпр)
• 1973, Софія (Болгарія)
• 1970-1973, Японія(комерційна виставка)
• 1974, Варна (Болгарія)
• 1980, Філіппіни; 1983, Кельн (Німеччина)
• 1983, Відень (Австрія)
• 1984, Будапешт (Угорщина)
• 1989, Канада (комерційна пересувна виставка)
• 1989, Будапешт (Угорщина)
• 1990, Будапешт (Угорщина)
• 1990, Секешфегервар (Угорщина)
• 2002, Будапешт (Угорщина)
• 2002 Москва (Росія) та Пекін (Китай).

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Микита Володимир Васильович

• Володимир Микита. Каталог виставки живопису. Київ, 1979. [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Владимир Микита. Каталог выставки. Москва, Советский художник, 1982. [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Про В. Микиту на сайті Національної академії мистецтв [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]України
• Біографія на персональному сайті
• Фотогалерея творів
• Володимир Микита : альбом / авт. і упоряд. проекту: О. Юрченко-Микита ; вступ. ст.: О. Федорук. — Київ : Артанія Нова, 2006. — 204 с. : іл. [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Микита Володимир Васильович Електронна бібліотека "Культура України" [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Микита Володимир : кат. вист.. — Ужгород : Реклам. агенція «Колібрі» ; Київ : Стиль SV Print, 2001. — 63 с. : іл. [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]