Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії

Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії
Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії
	46°57′44″ пн. ш. 31°59′27″ сх. д. / 46.9621366° пн. ш. 31.9908678° сх. д.
Країна	СРСР і Україна
Місто	Миколаїв
Адреса	вул. Панаса Саксаганського, 59
Тип	драматичний театр
Статус	академічний
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Відкрито	1959
Репертуар	музична драма і комедія, мюзикли і шоу-програми на українському, російському і світовому класичному і сучасному матеріалі
Керівництво	Берсон Микола Семенович
	maut.com.ua
	Ідентифікатори і посилання
	UA-48-101-0136
	Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії у Вікісховищі

Микола́ївський націона́льний академі́чний украї́нський теа́тр дра́ми та музи́чної коме́дії — драматичний театр у місті Миколаєві, заснований у 1959 році. Розсташований на вулиці Панаса Саксаганського, № 59. Директор-художній керівник театру Микола Семенович Берсон, головний режисер — Олег Григорович Ігнатьєв.

Історія

Передісторія

Восени 1925 року в будівлі клубу юних піонерів на вулиці Нікольській, № 50 (згодом Центральний дитячий клуб) у популярному тоді жанрі «живої газети» був створений драматичний гурток «Червона краватка», який очолив і став його режисером та завідувачем музичної частини В. Г. Кредін. При ньому було організовано два музичні дитячі колективи — шумовий оркестр і хор. Гурток виступав на багатьох сценах міста: у клубах кустарів, радянських працівників, залізничників, Будинку відпочинку, інтернаціональному клубі моряків, на заводі «Плуг і молот», у червоноармійців — своїх шефів тощо. За газетними звітами того часу, «Червона краватка» «обслуговувала щотижня до 3 000 осіб»^[1].

1 листопада 1927 року «Червона краватка» була перетворена на загальноміський Театр юного глядача при Миколаївській окружній політосвіті. Кураторами та педагогами театру стали народні артисти СРСР: Олександра Яблочкіна, актор МХАТу Микола Плотников, учениця та сподвижниця Леся Курбаса Софія Мануйлович, брати Роберт та Рафаїл Адельгейми^[2]. Прем'єрна вистава театру — «Подвиги Геркулеса» пройшла 26 січня 1928 року на сцені клубу піонерів (вулиця Карла Маркаса, № 25). П'єсу переробив і поставив В. Г. Кредін^[1]. На початку 1930-х років театр переїхав на вулицю Привозну, № 59, у пристосовану під театр будівлю колишньої синагоги^[3].

У театрі працювали актори і режисери Ганна Лисянська, Михайло Амітов (1927—1932), Ростислав Гаврилко (1934—1959), Алла Квасенко (1936—1945), Борис Оселедчик (1944—1959), Валентина Безпольотова (1947—1952).

У 1927 році в Миколаєві було створено також робітничо-селянський пересувний український театр. На прохання громадськості, театру було присвоєно ім'я Тараса Шевченка^[3]. У сезон 1945—1946 років в театрі здійснено виставу п'єси Василя Малакова і Д. Шкневського «Петербурзькі ночі», присвячену Тарасу Шевченку (режисер-постановник Данило Лазуренко, художник Микола Панчук)^[4].

1959—сучасність

У серпні 1959 року на базі Театру юного глядача і Українського обласного драматичного пересувного театру імені Тараса Шевченка створений Миколаївський обласний український музично-драматичний театр. У 1980 році театру присвоїли новий статус — Миколаївський український театр драми та музичної комедії^[2].

1992 року у театрі створений дитячий театр-супутник «Академія пані Куліси». З 1999 року театр щорічно бере участь в Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії»^[5].

У вересні 2001 року, театру присвоєно статус академічного. У 2005 році театр відкрив малу сцену. Завдяки виставам, поставленим на ній, — «GSP», «Орхідея, Амариліс і Троянда», «Виконавець бажань», «Бабье лето» — збільшилася кількість прихильників театру. Одним з напрямків Малої сцени є просвітницька діяльність (створено низку літературних композицій до ювілеїв видатних постатей країни та області). Головним аспектом роботи театру є популяризація національної історії та культури («Бандура — душа співає», «Вечорниці», Шевченківські дні).

За більш ніж 90 років театр побував з гастролями у 100 містах України та колишнього Радянського Союзу^[6]. Нині активно гастролює по області, працює в інших регіонах України. Проводить благодійну та шефську діяльність: для дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей з малозабезпечених сімей, а також малозабезпечених пенсіонерів, безкоштовно показує вистави.

В листопаді 2017 року театр відзначив своє 90-річчя бенефісом під назвою «90 перлин на оксамиті рампи»^[7]^[8]. Кожного сезону театр здійснює 10—12 прем'єр^[9].

Театр учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів та фестивалів, в яких посідав почесні місця, серед них: Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», «Класика — сьогодні», «Херсонеські ігри», Всеукраїнський телефестиваль «Калинові острови», «Найкраща музична прем'єра» та багато інших.

31 травня 2021 року Указом Президента України № 218/2021 театру присвоєно статус національного^[10].

Репертуар

За роки свого існування театр поставив багато п'єс із класичної і сучасної національної драматургії, а також зарубіжних авторів, зокрема:

«Барабанниця» Афанасія Салинського (1959);
«Дівчина з табору» Якова Ялунера (1959);
«Володимирська гірка» Дмитра Шевцова, Владлена Лукашова (1959);
«Морський вузол» Володимира Крафта і Віктора Винникова (1960);
«Леся» Маргарити Андрієвич (1960);
«Катерина» Миколи Аркаса (1960);
«Дальня дорога» Олексія Арбузова (1961);
«Назар Стодоля» Тараса Шевченка (1961);
«Наталка Полтавка» Івана Котляревського;
«Сон князя Святослава», «Беркути» за Іваном Франком;
«Оргія» Лесі Українки;
«Доки сонце зійде…» Марка Кропивницького;
«За двома зайцями», «Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Майська ніч» Михайла Старицького;
«Земля» за Ольгою Кобилянською;
«Лють» Євгена Яновського;
«68» Ярослава Стельмаха;
«Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка;
«Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука;
«Партизанська іскра» Бориса Арова й Маргарити Саєнко (Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського, 1980);
«Революційний етюд» Михайла Шатрова;
«Жіночий бунт» Євгена Птичкіна і Кирила Васильєва;
«Серце не камінь» Олександра Островського;
«Доктор філософії» Бранислава Нушича;
«З коханням не жартують» Педро Кальдерона;
«Казка про царя Салтана» Миколи Римського-Корсакова;
«Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського;
«Чужий дім», «Кармалюк» Миколи Зарудного;
«Диктатура» Івана Микитенка;
«Республіка на колесах» Якова Мамонтова;
«Весілля в Малинівці» Олексія Рябова;
«Вій» за Миколою Гоголем;
«Зойчина квартира» В'ячеслава Назарова;
«Пенелопа» Олесандра Журбіна;
«Два клени» Євгена Шварца;
«Містерія — буф» Володимира Маяковського;
«Сволота» Якова Гловацького;
«Нелегалка» Анатолія Крима;
«Франческа де Ріміні» Сергія Рахманінова;
«Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера;
«Ромео і Джульєтта», «Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра;
«Свято ліхтарів» Ганса Пфейфера;
«Чужа голова» Марселя Еме;
«Езоп» (відзнака Міжнародного фестивалю «Боспорські агони»), «Дон Хуан» Гільєрме Фігейредо.

Колектив

Керівництво

Директор-художній керівник — Берсон Микола Семенович (з 1988 року)^[11].
Головними режисерами працювали — Лазуренко Данило Семенович, Оселедчик Борис Львович, Карпенко Віталій Юрійович, Літко Анатолій Якович, Безлепко Володимир Леонтійович (з 1979 року^[12]), Ігнатьєв Олег Григорович (з 1983 року^[11]).
Головний балетмейстер — Хижняк Олена Едуардівна (з грудня 2012 року)^[11].
Головний хормейстер — Ладний Антон Сергійович^[11].
Головний художник — Чухрій Тетяна Анатоліївна (з 2014 року)^[11].
Завідувач літературно-драматургічною частиною — Головченко Богдан Вячеславович.

Народні артисти УРСР і України

Борщов Дмитро Васильович — у театрі з 1959 по 1993 рік.
Бурдик Василь Миколайович — у театрі з 1967 по 2008 рік.
Гаврилко Ростислав Андрійович — у театрі з 1959 по 1984 рік.
Кравченко Олександр Іванович — у театрі у 1971—1972 та у 1983—1997 роках.
Оберенко Володимир Тихонович — у театрі у 1960-х роках.

Заслужені артисти УРСР і України

Баранова Людмила Василівна — у театрі з 1975 року.
Бубенко Ірина Миколаївна — у театрі з 1997 року.
Гостищев Володимир Семенович — у театрі протягом 1975—1987 років.
Дерік Андрій Олегович — у театрі з 1997 року.
Жила Андрій Ігорович.
Іванова Людмила Дмитрівна — у театрі протягом 1960—1962 років.
Ігнатьєва Надія Дмитрівна — у театрі з 1970 року.
Кузнецов Володимир Вікторович — у театрі з 1965 року.
Кузнецова Ольга Іванівна — у театрі з 1965 року.
Нікітасєнко Світлана Олександрівна — у театрі з 2006 року.
Руденко Максим Олександрович — у театрі з 2001 року.
Чверкалюк Сергій Володимирович.
Чирва Павло Володимирович.
Щесняк Олександр Петрович — у театрі з 1999 року.
Магльованний Олександр Петрович — у театрі з 1996 року.

Провідні артисти

Арнаут-Руденко Оксана — працює з 2001 року.
Артеменко Яна — працює з 1996 року.
Маруженко Віктор.
Мамикін Олег.
Тамарянський Микола.
Лубенець Світлана — працює з 2003 року.
Винник Тетяна.
Полоз Феодора.

Молоде покоління

В період з 2012 року в театрі сформувався міцний творчий кістяк акторської молоді, який поряд з досвідченими колегами представлений у всьому репертуарі театру.

Студзінська Олександра.
Студзінський Євген.
Полторак Кирило.
Леонтьєва Інна.
Гедз Дмитро.
Рижкова Наталія.
Чернега Інна.
Засипко Ксенія.
Юрченко Михайло.
Балашов Олег.

Балет

Бенер Любов.
Бойко Катерина.
Кулік Сергій.
Батрак Дмитро.
Ляхова Тетяна.
Тарасенко Іван.
Савета Євген.
Савета Юлія.
Лозан Марія.
Шевченко Катерина.
Кисиленко Віктор.
Шарабріна Ксенія.
Василевич Максим.
Валяренко Дмитро.
Яковлєв Ілля.
Диренко Катерина.

Оркестр

Головний диригент — Віктор Урес.

Посторонко Олександр – диригент.
Галкіна Каріне — скрипка (концертмейстер).
Нікітін Олександр — контрабас (інспектор оркестру).
Адігамов Олексій — фагот.
Богма Олександр — труба.
Богма Тетяна — скрипка.
Голянич Петро — труба.
Григоренко Оксана — альт.
Дімітрішина Світлана — гобой.
Івченко Ольга — віолончель.
Мішанкіна Євгенія — скрипка.
Онещук Інна — скрипка.
Пальцев Валерій — ударні.
Пасько Антон — скрипка.
Скулімовський Генадій — альт.
Стулов Олександр — кларнет.
Росінець Юлія — фортепіано.
Чередніченко Анатолій — валторна.
Шалатинський Володимир — тромбон.
Шиян Валерій — кларнет.
Мельник Каміла — флейта.

Примітки

↑ ^а ^б Людмила Сарафонова. Страницы истории: Николаевский ТЮЗ. (рос.)
↑ ^а ^б Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії. Про театр.
↑ ^а ^б Миколаївський національний академічний український театр драми та музичної комедії. / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.
↑ Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 205, Т. 4.
↑ Театри-учасники фестивалю «Мельпомена Таврии» [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Гастролі Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії. Архів оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
↑ «90 перлин на оксамиті рампи» : Николаевский муздрам отметил юбилей - Информационно аналитическая интернет газета MK.MK.UA. www.mk.mk.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
↑ С Мельпоменой в сердце: Николаевский муздрам помпезно отпраздновал свой 90-й день рождения. niklife.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
↑ В николаевском «муздраме» рассказали о чертовой дюжине премьер и «молодой крови» в труппе театра. niklife.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
↑ Указ Президента України від 31 травня 2021 року № 218/2021 «Про надання Миколаївському академічному українському театру драми та музичної комедії статусу національного»
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії. Керівництво.
↑ Українська радянська енциклопедія, 1981, Т. 6.

Література

Р. Н. Есипенко. Николаевский областной украинский музыкально-драматический театр // Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — Москва : Советская энциклопедия, 1965. — Т. IV. — С. 62. (рос.);
В. І. Кирилов. Миколаївський український театр драми і музичної комедії // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
Віктор Понізов. Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 205.;
В. Г. Ігнатьєв. Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.