У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Миронов .
Петро Григорович Миронов (20 червня 1956 , Київ ) — український актор театру та кіно, режисер, поет, письменник. За визначенням театрознавиці Олени Богомазової, поєднує у своїй виконавчій манері «гострохарактерність та темперамент з потужним ліричним забарвленням»[ 1]
Понад 20 років — провідний актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (1998—2020). З 2020 року — провідний актор Київського академічного театру «Колесо» . Майстер моновистав , виконавець різнопланових та різножанрових ролей, зокрема, Василя Стуса та Шарля Азнавура [ 2]
Народився 20 червня 1956-го року у Києві . Після ранньої смерті батька жив в інтернаті, у театральній студії якого вперше вийшов на сцену.
У 1978-му році закінчив Російський інститут театрального мистецтва . Однокурсник акторів Івана Шабалтаса , Лідії Матасової , Анатолія Немова , Олени Силіної , учень режисерів та акторів Всеволода Остальського , Володимира Левертова , Євгенії Козиревої , Любові Шах .
Відтоді ж — актор Калінінського драматичного театру (місто Калінін , РСФСР ). У 1984-му році повернувся до Києва, протягом 10 років — актор Київського театру поезії під керівництвом Валерія Пацунова [ 1]
Петро Миронов після вистави «Троє у човні, якщо не рахувати собаки», театр «Колесо», жовтень 2023 року З 1998-го року — провідний актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра під керівництвом Едуарда Митницького , деякий час працював завідувачем літературної частини театру. У 2004-му році, разом з багатьма колегами по театру, нагороджений званням «Заслужений артист Росії» , у 2022-му році відмовився від цього звання[ 3]
У 2009-му році написав 500-сторінкову книгу «Преломление лучей: Избранное», у якій, за визначенням театрознавиці Алли Підлужної , «винахідливо відображена доля актора, творче перекладена мовою самобутньої, образної прози й пронизливої, по-філософському зосередженої, філігранно відточеної поезії»[ 4]
У 2020-му році звільнився з театру через розбіжності у поглядах з його новим керівництвом та відсутність нових ролей[ 2] Київського академічного театру «Колесо» , де задіяний у понад 10 виставах, зокрема, власних моновиставах .
Засновник, режисер та актор театру «Астрея» при Будинку актора . У різні періоди життя був актором Київського камерного театру «Дивний замок», Київського класичного художнього альтернативного театру та театру «Маскам рад»[ 2]
Майстер моновистав, виконавець різнопланових та різножанрових ролей, зокрема, Василя Стуса та Шарля Азнавура . Зіграв приблизно у 70-ти кінофільмах та телесеріалах. Автор великої кількості віршів, поетичних збірок.
Був одружений, виховав доньку.
1998 — «Рогоносец» (Фернан Кроммелінк ) — чоловік Флоранс
1998 — «Игра о влюблённом ростовщике» (Мольєр ) — Брендавуан
1998 — «Каприз принцессы» (Савелій Ципін) — садівник / другий глашатай
1998 — «Дура» (Марсель Ашар ) — Жульєн Морістан
1999 — «Идеальный муж» (Оскар Вайлд ) — лорд Артур Ґорінґ
1999 — «Что вы потеряли в чужих снах?» (Макс Фріш , «Санта Крус») — схвильований
1999 — «Як лис доцарювався» (Ярослав Ярош) — Вовчик
2000 — «Анна Каренина» (Лев Толстой ) — Костянтин Левін
2001 — «Ах, мой милый Августин» (Петер Ензікат) — королівський винахідник
2002 — «Любовь времён Людовика» (Мольєр ) — Любен
2002 — «Женитьба» (Микола Гоголь ) — Ніканор Іванович Анучкін
2003 — «Корсиканка» (Іржі Губач) — Попілтон / генерал Гурго
2003 — «Тайна страсти жгучей» (Едмон Ростан , «Романтики») — Паскіно
2003 — «Море… Ночь… Свечи» (Йосеф Бар-Йосеф ) — Йона
2004 — «Наш городок» (Торнтон Вайлдер ) — ведучий / Саймон Стімсон
2004 — «Тайны королевского дворца» (Леонід Жуховицький ) — міністр
2005 — «Ромео і Джульєтта» (Вільям Шекспір ) — граф Паріс
2006 — «Очередь» (Олександр Мардань) — професор
2006 — «Голубчики мои!..» (Федір Достоєвський , Олександр Володін ) — Беляєв
2007 — «Розовый мост» (Роберт Джеймс Воллер , «Мости округу Медісон» ) — Віллі
2008 — «Том Сойер» (Ярослав Стельмах ) — Меф Поттер / Джефф Тетчер
2010 — «Возвращение блудного отца» (Ілля Ноябрьов ) — чоловік сестри
2011 — «Поздно пугать…» (Василь Сігарєв , «Божьи коровки возвращаются на землю») — Кульок
2011 — «Высшее благо на свете» (Іван Тургенєв , «Месяц в деревне») — Іслаєв
2012 — «26 комнат» (Антон Чехов , «Леший») — Вафля
2012 — «Войцек. Карнавал плоти» (Георг Бюхнер ) — лікар
2013 — «Чего хотят женщины?» (Арістофан ) — Блепір
2014 — «С любимыми не расслабляйтесь!..» (Джин Керр , «Випадковий дотик») — Джефф Купер, викладач літератури в університеті
2015 — «Дикарь» (Алехандро Касона ) — сеньйор Ролдан
2016 — «Верная жена» (Сомерсет Моем ) — Бернард Керсал
2017 — «Не оставляй меня!..» (Теренс Реттіген , «Глибоке синє море» ) — містер Міллер
2012 — «Еврейские часы» (Андрій Рушковський, Сергій Кисельов ) — сутенер / політолог
1967 — «Друге квітня» — Юра Фонарьов
1973 — «Як гартувалася сталь» (4 серія) — Гришутка
1997 — «Святе сімейство» — священник
2002 — «Под крышами большого города» — Матвій, музикант
2004 — «Співрозмовник» («Маленькі історії великого міста») — Герой
2004 — «Русское лекарство» (10 серія) — Геннадій, адвокат
2005 — «Повернення Мухтара» («Кино и немцы»; 11 серія) — режисер-наркоман
2007 — «Повернення Мухтара» («Бермудский треугольник»; 58 серія) — Комаров, лікар-злочинець
2007 — «Все должны умереть» — Турок, сутенер
2007 — «Когда её совсем не ждёшь» — Саша
2007 — «Прощёное воскресенье» — злий гінеколог
2007 — «Російський трикутник» — Віктор Альошин
2007 — «Сыщик Путилин» («Князь ветра»; 5, 6 серії) — Рогов
2008 — «Отряд» — мисливець
2008 — «Про Любовь»
2008 — «Смерть шпионам. Крым» (1 серія) — Борис Юхимович Фанаріотов, кореспондент
2008 — «Хорошие парни» — коронер-експерт
2009 — «Блудные дети»
2009 — «Кукла»
2009 — «Альпинист» — лікар
2009 — «По закону» («Кто следующий?»; 34 серія) — Микола Рощин
2009 — «Чужие ошибки» («Мой папа — маньяк») — батько-інвалід
2009 — «Чужие души» — Солнцев
2009 — «Тато»
2010 — «Правила угона» (1 серія) — лікар-невропатолог
2010 — «Брат за брата» (9 серія) — Клоп, алкоголік
2010 — «Вера, Надежда, Любовь» — наречений
2010 — «Враг номер один» — лікар-онколог
2011 — «Белые розы надежды» (1, 3 серії) — директор музичної школи
2011 — «Весна в декабре» — лже-музейник
2011 — «Повернення Мухтара-7» («Бюст»; 54 серія) — Автанділ Петров, скульптор
2011 — «Экстрасенсы-детективы» («Свободный полёт»; 2 серія) — Збарський, науковець-злочинець
2011 — «Кто кому кто» — Борис Андрійович
2011 — «Небесные родственники» (3 серія) — лікар
2011 — «Кордон следователя Савельева» — антиквар
2011 — «Остров ненужных людей» — тренер «Школи життя»
2011 — «Свати-5» — репетитор
2011 — «Дело для двоих» — лікар
2011—2012 — «Порох и дробь» — Любич, пацієнт психіатрічної лікарні
2012 — «Жіночий лікар» (33 серія) — Микола Димов, керівник циганського ансамблю
2012 — «Кордон следователя Савельева» (1-2 серії) — колекціонер Осипов
2012 — «Мечты из пластилина» — архітектор
2013 — «Подвійне життя» — Шалигін, адвокат
2013 — «Домоправитель» — викладач в інституті архітектури
2014 — «Дело для двоих» — Свєтозаров, лікар
2014 — «До свидания, мальчики» — Лисько, фотограф
2014 — «Київський торт» — художник
2014 — «Лабиринты судьбы»
2014 — «Личное дело» — банківський боржник
2014 — «Только не отпускай меня» — Анатолій Конопльов, батько Наталі
2014 — «Чарли» — божевільний лікар
2015 — «Алмазный крест» — брат Керенського
2015 — «Влюбленные женщины» — психолог
2015 — «По законам военного времени» — директор театру
2016 — «Чуже життя» — працівник моргу
2016 — «Подкидыши» — Владислав Миколайович, нотаріус
2016 — «Я з тобою» — директор цирку
2017 — «В последний раз прощаюсь» — викладач малювання
2017 — «Наступит рассвет»
2017 — «Хороший хлопець» — Микола Абрамович Фельдман, лікар
2017 — «Цветы дождя» — Віктор Борисович, диригент
2017 — «Що робить твоя дружина?» — режисер
2018 — «Сёстры по наследству» — Рафаель Гулієв, режисер театру
2018 — «Чуже життя» — Яковлєв
2019 — «Тільки диво» — Туксен, лікар
2019 — «Прєподи»
2019 — «Консультант»
2020 — «Експерт» — Валерій, лікар
2021 — «Джек і Лондон» — професор
2004 , 15 січня — Заслужений артист Росії — за великий внеcок у розвиток мистецтва та укріплення російсько-українських культурних зв'язків [ 5] (зі слів актора, 2022-го року відмовився від звання, записав відео-звернення до Володимира Путіна [ 3] 2012 — бронзовий диплом Міжнародного театрального форуму «Золотий Вітязь» (Москва ) за моновиставу «Євгеній Онєгін»[ 6] 2021 — ХХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» — номінація «Акторська майстерність» за роль Гуски у виставі «Блаженний острів» М. Куліша, Київський академічний театр «Колесо»[ 7]
