Мистецтво азербайджанських ашугів Мистецтво азербайджанських ашугів (азерб. Azərbaycan aşıq sənəti) — сукупність поезії, мистецтва розповідання історій, танців інструментальної та вокальної музики азербайджанських ашугів. Ашуги в Азербайджані здавна названі «Ел анаси» (азерб. El anası — «Мати народу»), оскільки завжди висловлювали сподівання народу, захищали свободу любові, співали про відданість батьківщині[1]. Мистецтво азербайджанських ашугів вважається символом національної ідентичності та зберігачем азербайджанської мови, літератури і музики[2]. 2009 року на четвертій сесії Комітету з захисту нематеріальної спадщини ЮНЕСКО в Абу-Дабі (ОАЕ) мистецтво азербайджанських ашугів включено до репрезентативного списку Нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО[3][2]. Ашузька творчість за своєю основою є вільною, відрізняється досить широким і різноманітним змістом. Мистецтво ашугів включає епічні дастани, пісні, що оспівують свободу і героїзм народу, а також сатиричні та гумористичні пісні про дружбу і любов. Воно є синтетичним мистецтвом, ашуг сам пише вірші, складає музику, грає на сазі і сам танцює. Часто виконання ашуга супроводжує виконавець на балабані та ансамбль духових інструментів, але основним музичним інструментом ашуга є саз. Найпоширенішим жанром ашузької творчості є дастан, зокрема героїко-епічні дастани. В дастанах вокально-інструментальні частини чергуються з фрагментами віршованого діалогу. Особливо відомий дастан про азербайджанського народного героя XVI століття, Керогли, який виступав проти феодалів та іноземних загарбників. У цьому дастані є кілька пісень, присвячених оспівуванню подвигів Керогли. До них відносяться пісні «Короглу дженґісі», «Атли Короглу», «Піяда Короглу», «Короглу» тощо. Пісня «Місрі» на тему героїзму часто виконується під час діалогу ашугів. У такому діалозі можуть брати участь двоє, троє і навіть четверо ашугів, які імпровізують на певну тему. ЕтимологіяВ сучасному енциклопедичному словнику зазначається, що слово «ашуг» походить від арабського і тюркського «ашуг» — «закоханий». У великому енциклопедичному словнику зазначено, що «ашуг» також з тюркського означає «закоханий»[4]. Вважається також, що слово «ашуг» маючи арабське походження, спочатку означало «пристрасно кохає, що палає любов'ю до божества», потім воно перейшло в тюркську мову, а після в вірменську і грузинську, вже зі значенням «співака-поета»[5]. Тюркський поет-містик XII століття Ахмад Ясаві у своєму вірші «Закохані в правду» називав «ашиками» суфійських дервішів[6]. Історія ашузького мистецтваАшузька традиція в азербайджанській культурі починає розвиватися від XV-XVI ст., коли жив і творив ашуг Гурбані, але саме мистецтво має давнішу історію, наприклад озани[ru] творили ще в X—XI ст[1]. Озани були огузькими оповідачами і співаками, які супроводжували свої розповіді грою на гопузі[ru], і мають особливий духовний вплив серед огузів. До відомих пам'яток озанів відноситься огузький героїчний епос «Книга мого діда Коркута». В історії відомі такі озани, як Дєдє Коркут, Дєдє Аббас, Дєдє Ядігяр, Дєдє Гасим, Дєдє Керем (слово «дєдє» означало в огузів «духовний батько»). У XVII столітті озани остаточно пішли з історичної арени. Причиною цього вважається посилення впливу ісламу та його ідеології в тюрко-огузькому суспільстві. Розповсюдження арабської мови та літератури і взагалі культури, спрямованої на ідеї ісламу, порушувало основи озанського мистецтва[6]. В епоху Гурбані на зміну озанам, що супроводжували свої виступи грою на гопузі, прийшли ашуги, які співають свої пісні під саз. Жанри музики ашугівОсновні жанри національної поезії — гошма, дастан, устаднаме, а також їх поетичні форми — герайлі, дівані, гошма, теджніс — наулюбленіші форми творчості ашугів.[7] ГошмаНайпоширеніша форма народного віршування. Кількість складів у «гошма» сягає одинадцяти. «Гошма» поділяються на низку підвидів: «гюзеллеме» — це форма, в якій описується природна краса або вихваляння чудових людських властивостей від слова гюзель — краса; «кочаклама» — форма, в якій оспівуються героїчні діяння або самі герої, «ташлама» — вид, у якому критикуються суспільні або людські вади, «агит» — поминальний спів. ДастанЖанр, відомий не лише в східній, але й у західній поезії (зокрема і в народній). У «дастанах» ашуги оповідають про героїчні діяння, любовні історії, важливі історичні події. У стилістичному і складовому відношеннях багато в чому нагадують «гошма», проте відрізняються від останніх кількістю чотиривіршів, тематикою, змістом і музичною темою. УстаднамеТрадиційні теми складаються з пісень-настанов і пісень-повчань. ГюзеллемеГюзеллеме це один з підвидів «гошма», в якому описуються природні красоти або вихваляються чудові людські риси. Виконання В азербайджанських ашугів манери виконання відрізняються специфічним особливостям місцевої творчості. Приміром, ашуги, які представляють кожний з регіонів Гянджа, Кельбаджар, Газах, Товуз, Борчали, помітно відрізняються своєю індивідуальною майстерністю і з особливою стійкістю бережуть традиції ашузького мистецтва. Часто виконання ашуга супроводжує виконавець на балабані та ансамбль духових інструментів, але основним музичним інструментом ашуга є саз. Основні азербайджанські народні інструменти: тар, деф (у мугамному тріо), саз (у творчості ашугів), нагара, гоша-нагару (у святкових обрядах). За творчими здібностям ашуги розрізняються:
Ашуги виступали не тільки соло, але й у складі ансамблів, що складалися зазвичай з чотирьох виконавців — ашуга, двох дудукістів і барабанщика[8]. Ашузький ансамбль складали також саз з балабаном і ударним інструментом[9]. Репертуар Репертуар ашугів не обмежується дастанами; він різноманітний за жанрами і дуже конкретний за тематикою, завжди загостреною соціально. Ашуги знають казки (нагил), любовно-лиричні пісні, пісні-вихваляння (гезеллеме), пісні повчальні (устаднаме), сатиричні. Ашуги пишуть у таких поетичних формах, як пятивірш (мухеммес) і двовірш (дубейт), а також широко користуються віршем, побудованим на фонемах, які не вимагають зімкнення губ (додах-деймез). Багато ашугів пам'ятали по 50-60 дастанів, десятки оповідань, повістей і казок (наприклад, знаменитий ашуг Алескер з Гокчі)[8]. У минулому ашуги виступали в чайханах, караван-сараях, на базарних площах. У репертуарі мали багато чудових поетичних зразків. Наспіви ашугів музично нескладні, але є ритмічно чіткими. Ці наспіви є традиційними і передаються від покоління до покоління. При цьому одні мотиви призначаються тільки для героїчних віршів, інші — тільки для ліричних. Манера виконання одних і тих самих наспівів у різних ашугів різна і залежить від особистого смаку і темпераменту. Найпоширенішим жанром творчості ашугів є любовна лірика. Але найцікавішою формою ашузької творчості є музично-поетичний турнір — деїшме, учасники якого (ашуги) змагаються в загадках, питаннях і відповідях. При цьому, якщо один з ашугів не зміг відповісти у віршованій формі противнику або не зумів розгадати загадки, переможець мав право на саз переможеного, а переможений тим самим позбавлявся звання ашуга[8]. Виконавці минулогоВ сучасному Азербайджані професійних ашугів поділяють на дві категорії: ашуги-виконавці і ашуги-поети. Ашуги-виконавці є професійними оповідачами і не займаються поетичною творчістю. Завдяки своїм індивідуальним здібностям і тонкому розумінню специфіки фольклору вони вносять різного роду варіації і зміни до своїх дастанів і сказань, особливо в їх прозові форми. А ашуги-поети, навпаки, поряд з оповідною діяльністю, займаються ще й поетичною творчістю. В Азербайджані таких ашугів називають устадами, що в перекладі з азербайджанської мови означає «видатний майстер». Устади мали свої школи, де навчали азам ашузької творчості. До устадів можна віднести таких обдарованих поетів, як Гурбані (XVI ст.), Ашуг Аббас з Туфаргана (XVII ст.), Хесте Касум (XVIII ст.), Ашуг Валех (XVIII ст.), Ашуг Алескер (1821—1926), Ашуг Гусейн з Бозалгана (1875—1949,) Саят-Нова і багатьох інших. Вони справили величезний вплив не тільки на ашузьку поезію, але й на всю писемну літературу Азербайджану.[10]. Серед азербайджанських ашугів було чимало вірмен, у репертуарі яких багато пісень азербайджанською мовою, а деякі з них і творили цією мовою, як, наприклад, Авак Азар'ян[8]. Сучасні виконавціВ Азербайджані одним з найзнаменитіших ашугів є депутат парламенту Азербайджану виходець з Борчали (Грузія) Зелімхан Ягуб. Серед відомих сучасних ашугів можна назвати таких як Ашуг Зульфія, Ільхам Аслан, Алі Товузли та інші. Період залізної завісиПочинаючи з 30-х років ашузька музика, як і вся народна музична культура народів СРСР, потрапляє під жорсткий контроль держави, і тому переживає свої найгірші часи. На довгі роки перекривається доступ азербайджанської національної музики на міжнародну арену. У свідомості людей ашузька музика і мугам насильно затверджується як примітивне мистецтво, що, однак, не змогло знизити інтересу більшої частини інтелігенції до усної музичної традиції. Відродження ашузької музики У сімдесятих роках XX століття мугам став відроджуватися завдяки зусиллям ЮНЕСКО, під егідою якого 1971 року в Москві, в 1973 року в Алмати і в 1978 й 1983 роках у Самарканді пройшли перші міжнародні симпозіуми, фестивалі традиційної музики. Фестивалі ашузької музикиВ липні 2004 року у палаці культури імені Узеїра Гаджибекова міста Сумгаїт відбулося свято ашузької музики «Сазин, созюн сехріня ґял!». Фестиваль організували з ініціативи міського відділення «Об'єднання ашугів республіки». На концерті виступали такі ашуги і поети, як Алі Товузли, Ільхам Аслан, а також члени меджлісу «Пері гизлар» Теллі Борчали, Кямаля Губадли. Вони продемонстрували високу майстерність імпровізації і знання фольклору. Головою сумгаїтського відділення Об'єднання ашугів Азербайджану є поетеса Ганіра Мехтіханли. У місті понад 20 ашугів — фахівців, захоплених цим народним мистецтвом. Вони беруть активну участь у пропаганді ашузької музики, виступають з шефськими концертами на підприємствах, у військових частинах.[11] Світове визнанняПісля здобуття Азербайджаном незалежності стало можливим пропагувати культуру Азербайджану в світі, для цього азербайджанським ашугам надається державна підтримка і організовуються гастролі по всьому світу.
Список азербайджанських ашугів
Див. такожПримітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
