Мисіна Оксана Анатоліївна

Мисіна Оксана Анатоліївна
Мисіна Оксана Анатоліївна
рос. Оксана Анатольевна Мысина
Ім'я при народженні	рос. Оксана Анатольевна Мысина
Народилася	15 березня 1961 (64 роки) ; Єнакієве, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актриса театру і кіно, театральний режисер, радіоведуча, співачка
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Роки діяльності	з 1987 року
IMDb	nm0617178
	mysina.theatre.ru ;
	Мисіна Оксана Анатоліївна у Вікісховищі

Оксана Анатоліївна Мисіна (* 15 березня 1961, Єнакієво, Донецька область, УРСР^[2]) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний режисер, радіоведуча, автор пісень і солістка рок-групи «ОКСі-РОКС». Лауреат ряду театральних і кінопремій.

Біографічні відомості

Закінчила Музичне училище імені Гнесіних по класу альта. У 1986 р. закінчила Вище театральне училище імені М.С. Щепкіна (курс Михайла Царьова).

У 1987 році дебютувала в кінематографі, зіграла більше 30 ролей в кіно і серіалах.

У 1988—1994 рр. — актриса Московського театру-студії на Спартаківський площі під керівництвом Світлани Врагової.

У 1994—2001 роки — актриса Московського Нового драматичного театру.

З 2001 року — актриса і режисер театру «Театральне братство Оксани Мисіної».

Керує групою в театральній студії в Булгаковському домі.

Ведуча програми «Там, де закінчуються слова…» на російській радіостанції «Орфей».

Особисте життя

Одружена, чоловік — Джон Фрідман, американський журналіст і театральний критик.

Громадянська позиція

Брала участь в масових протестних заходах, серед яких акції «За чесні вибори», «Марш проти негідників», «Марш миру». Була ведучою «Маршу правди» в 2014 році і мітингу «За змінюваність влади» в 2015 році. Виступала за звільнення фігурантів «Болотної справи» і учасниць групи «Pussy Riot»; брала участь в роботі «Конгресу інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії і реставрації тоталітаризму» та ін.

Фестивалі і премії

1995 — Премія «Золотий овен» у номінації «Надія» за роль Інни в фільмі В. Абдрашитова «П'єса для пасажира»^[3]
2000 — Премія ім. Смоктуновського за роль Серафими Карпівни в спектаклі «Московські історії про кохання і шлюб»
2001 — Премія «Сполохи» на III Фестивалі телевізійного художнього кіно в Архангельську за роль Тетяни Єрмакової в багатосерійному телефільмі «Сімейні таємниці» Олени Циплакової
2004 — Кінофестиваль «Віват кіно Росії!»: Нагорода «За найкращу жіночу роль» (за роль імператриці Марії Федорівни в х/ф «Бідний, бідний Павло» Віталія Мельникова)
2004 — XII Міжнародний дитячий кінофестиваль «Артек»: Нагорода «Найкраща актриса кінофестивалю» (за роль імператриці Марії Федорівни в х/ф «Бідний, бідний Павло» Віталія Мельникова)
2012 — 10-й Російський фестиваль кіно і театру «Амурська осінь» (м. Благовєщенськ): Спеціальний Приз президента фестивалю за роль у фільмі «Прихильниця» Віталія Мельникова^[4]
В різні роки номінувалася на: театральну премію «Золота маска», кінопремію «Ніка» (номінація «Найкраща жіноча роль другого плану» за 2003 рік) та ін.

Фільмографія

«Час літати» (1987, чергова)
«Середовище проживання» (1987, Оксана, скрипалька)
«Міс мільйонерка» (1987, Галя; реж. Олександр Рогожкін)
«День народження» (1988, фільм-спектакль; Олена Сергіївна, вчителька)
«Нога» (1991, Анжеліка; реж. Микита Тягунов)
«Тисяча доларів в одну сторону» (1991, реж. Олександр Сурин)
«Міняйли» (1992, Леночка Гракіна; реж. Георгій Шенгелія)
«Силует у вікні навпроти» (1993, Росія—Білорусь)
«П'єса для пасажира» (1995, Інна; реж. Вадим Абдрашитов)
«Каменська 1» (2000, фільм № 7 «Чужа маска»; Лариса Ісіченко)
«Сімейні таємниці» (2001, телесеріал; Тетяна Єрмакова, дочка Єрмакова, реж. Олена Циплакова)
«Сищики» (2001, телесеріал, фільм №7 і фільм №10; Оксана, дружина Єгора Немигайла)
«Шукшинські розповіді» (2002, новела «В'яне—пропадає», Ніна; реж. Аркадій Сіренко)
«Театральний роман» (2002, Поліксена Василівна Торопецька)
«Бідний, бідний Павло» (2003, імператриця Марія Федорівна; реж. Віталій Мельников)
«Пан або пропав» (2003, телесеріал; Ельжбета Кшижановська)
«Діти Арбата» (2004, телесеріал, Звягуро; реж. Андрій Ешпай)
«Зірка епохи» (2005, телесеріал; радянська актриса Серафима Бірман; реж. Юрій Кара)
«Андерсен. Життя без любові» (2006, Анна-Марія, мати Андерсена/королева в казці «Принцеса на горошині»; реж. Ельдар Рязанов)
«Ердман і Степанова: подвійний портрет в інтер'єрі епохи» (2006, документальний фільм; Ангеліна Степанова)
«Агітбригада „Бий ворога!“» (2007, Серафима Іванівна; реж. Віталій Мельников)
«Кривава Мері» (2007, телесеріал; Альбіна)
«Подорож» (2007, телесеріал; Аня)
«Уроки зваблювання» (2008, Алла; Україна—Росія, реж. Олексій Лісовець)
«Браво, Лауренсіє!» (2009)
«Натурниця для генія» (2010, документальний фільм; читає закадровий текст)
«Зберігачі мережі» (2010, Лідія Костянтинівна, бізнес-леді)
«Прихильниця» (2012, поетеса; реж. Віталій Мельников)
«Минуле і Дума» (2013, документальний фільм; Олена Мізуліна)
«Два батька і два сина 2» (серія №30) (2014, телесеріал; Антоніна Всеволодівна Махнач, вчений-психолог)
«Тетянина ніч» (2014, телесеріал; Тамара, перша дружина Олександра Івановича Голубєва)
«Чудотворець» (2014, телесеріал; нещасна жінка)
«У моїй руці — лише купка попелу!» (2017, документальний фільм; участь у фільмі) та ін.