Михайличенко Галина Олександрівна

Михайличенко Галина Олександрівна
Михайличенко Галина Олександрівна
Народження	1 лютого 1947 ; Новосибірськ, РРФСР, СРСР
Смерть	22 лютого 2011 (64 роки)
	Суми, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	художниця, майстриня гобеленів
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Михайличенко Віктор Костянтинович
Діти	Михайличенко Сергій Вікторович

Галина Олександрівна Михайличе́нко (1 лютого 1947, Новосибірськ — 22 лютого 2011, Суми) — українська художниця декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1990 року. Дружина Віктора, мати Сергія Михайличенків.

Біографія

Народилася 1 лютого 1947 року в місті Новосибірську (нині Росія). 1970 року закінчила Ташкентське художнє училище імені Павла Бенькова, була ученицею Олександра Перова.

Працювала художником-постановником у Кемеровському, Ферганському, Сурхандар'їнському театрах^[1]. З 1990 року — у Сумах: працювала оформлювачем художньо-виробничих майстерень та у Сумькому театрі драми та музичної комедії^[1]; мешкала в будинку на вулиці Заливній, № 31-г, квартира № 340^[2]. Померла у Сумах 22 лютого 2011 року.

Творчість

Створювала декорації до вистав, гобелени з використанням мотивів природи, легенд і міфів Сходу. Авторка гобеленів:

«Дерево» (1981);
«Колискова» (1982);
«Південь» (1983);
«У рідні країни» (1984);
«Танок» (1987);
«Дугоба» (1987);
«Фархад» (1988);
«Весна» (1989; 2007);
«Східний мотив» (1989);
«Осінь» (1989);
«Фантазія» (1990);
«Земля весняна» (1990);
«Літо» (1991);
«Осіннє листя» (1994);
«Наяда» (1994);
«Видіння» (1994)^[1];
«Нічний метелик» (1995);
«Букет» (1996)^[1];
«Метаморфоза» (1996)^[1];
«Ліхтарики» (1996)^[1];
«Червоний мак» (1996)^[1];
«Проллються дощі» (1997);
«Літня фантазія» (1997);
«Все минає…» (1997)^[1];
«Елегія» (1997);
«Імпровізація» (1997)^[1];
«Лісний горіх» (1997)^[1];
«Дотик» (1998);
«Горобина» (1998);
«Літня фантазія» (1998)^[1];
«Біла квітка» (1998)^[1];
«Травинка» (2000);
«Паморозь на траві» (2000);
диптих «Торс» (2000);
«Суми. Яблуневий Спас» (2001);
триптих «Ave, Maria» (2002);
«Дерево життя» (2003, вовна, ручне ткацтво);
«Сонях» (2003, вовна, ручне ткацтво);
«Загублений рай» (2004);
«Подих весни» (2004);
«Автопортрет» (2006);
«Калина» (2006, вовна, ручне ткацтво);
«Квітень» (2007);
«Весняний ранок» (2011).

Брала участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках з 1979 року. Персональні виставки відбулися у Ферґані у 1990 році, Сумах у 1997—1998, 2007 та 2012 (посмертна) роках, Києві у 2004—2005, 2007—2009 роках.

Окремі роботи майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї історії міста Києва, Будинку-музеї Антона Чехова у Сумах, Сумському і Ферґанському художніх музеях, Музеї декоративно-ужиткового мистецтва Узбекистану в Ташкенті, Дирекції художніх виставок Міністерства культури Узбекистану^[1].