Михайло Бучацький

Міхал Бучацький
пол. Michał Buczacki
Псевдо	Михайло Бучацький, Михайло з Підгаєць Бучацький
Народився	1370/1384 Бучач, Галицька земля, Руське воєводство, Королівство Польське
Помер	1.6.1438 або 1450 ·загинув у битві
Поховання	Львів
Підданство	Корона Польська
Місце проживання	Підгайці
Діяльність	каштелян
Посада	Воєвода подільський
Конфесія	католик
Рід	Бучацькі
Батько	Міхал Авданець
Мати	Малґожата Колянка (Ко́ла)
Родичі	Пйотр Влодкович (тесть)
У шлюбі з	Ельжбета Княгиницька
Діти	Ян, Миколай, Пйотр, Міхал, Якуб

|1 = герб[[Абданк]] = |військове_звання=

Міхал (Міхаель, Михайло) Бучацький на Підгайцях гербу Абданк (Michael de Buczacz de Podhajce, Michael Habdank de Buczacz)  (1370/1384 — 1438 або 1450^[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник. Власник чималих маєтностей в руських землях.

Син сілезького шляхтича^[2][3]Міхала Авданця з Бучача та його дружини Малґожати Колянки (Коли). Народився, можливо, у Бучачі^[4]; Бучач успадкував по тому, як місто з невідомих причин певний час перебувало в чужих руках.

1426 року був послом до Молдавії, уклав договір з місцевим воєводою (господарем).^[5] Намісник короля у Кам'янці після Пйотра Шафранця.^[6]

Після смерті великого литовського князя Вітовта 27 жовтня 1430 р. разом з братами Теодориком, Міхалом «Мужилом» вирушив з військом з Галицької землі (частини Королівства Русі) на Поділля. Литовський намісник Кам'янця Іван Довґірд не знав про смерть великого литовського князя Вітовта, тому М. Бучацький, латинський єпископ Кам'янця Павел з Боянчиць та попередній кам'янецький староста Грицько Кердейович викликали його на «розмову» та ув'язнили.^[7] Так поляки, в тому числі М. Бучацький, зайняли замки Кам'янця (за Яном Длуґошем, став першим комендантом замку (польської залоги^[8])), Смотрича, Червоногороду, Скали, усунувши литовські гарнізони, вірні князю Свидриґайлу.

Під час перемовин в ході війни за Поділля військо литовського великого князя Свидригайла блокувало короля Владислава II Ягайла, змусивши згодитись на повернення замків Західного Поділля литовцям. Король віддав два накази: офіційний — повернути замки та територію Свидриґайлу, таємний — навпаки, який і був виконаний М. Бучацьким^[9]. Союзнику Свидриґайла князю Федору Острозькому не вдалось захопити замки.

У 1431 році під час облоги Луцька стало відомо про несподіваний напад союзника князя Свидриґайла — молдавського воєводи Александру «Чел Буна» («Доброго») — на Коломийський, Галицький та Кам'янецький повіти. За наказом короля, терміново разом з братами повернувся назад; завдали нападникам поразок в сутичках, повернули частину награбованого та взятих в полон людей.^[10];^[7] при переправі на Дністрі.

У 1433 році брав участь у підписанні перемир'я зі Свидриґайлом. Це допомогло Владиславу II Яґайлу в ході наступної війни приєднати Західне Поділля до Корони Польської. У подяку за таку послугу король надав йому землі і найвищі посади на Поділлі, Руському воєводстві. Того ж 1433 року:

• як королівський староста приймав у Коломиї ленну присягу господаря Молдавії Штефана II;^[5]
• у червні разом з генеральним руським старостою Вінцентієм з Шамотул як представники «панів Коронної Русі» без відома короля уклали перемир'я з подільським та луцьким старостами — Федьком Несвізьким та Олександром Носом (представниками Свидриґайла)^[11]. (за іншими даними, разом з іншими шляхтичами Корони Польської уклав перемир'я до кінця року з Свидриґайлом^[5]).

У вересні 1434 р. визволив з ув'язнення Федора (Федька) Несвізького, якого Свидриґайло погрожував стратити, і схилив до переходу на бік короля Владислава II Яґайла.^[5]

У 1438 (іноді вказують 1450) р. загинув у битві з татарами (коло Зелених свят вторгнулись на Поділля^[12] царика (хана Золотої Орди) Саїда Агмета І,^[13] онука Таш-Тимура.^[14] С. Баронч називає його «гетьманом».^[15] Припускають, був перепохований у Львові, де існувала родинна каплиця Бучацьких в Латинському соборі, закладена перед 1440 р., був надгробок з пам'ятною епітафією.^[16] Баронч С. наводить такий текст надгробної епітафії:

Incomparabilis heros Michael Buczacius; Podoliae Praefectus, hic condi sua ossa voluit. Cujus si virtutem spectes, Viator, satis vixit! Si aetetem? parum. Is siquidem profligatis toties Valachis, Tartaris, Incubatorobusque Magni Ducatus Lithvanie, quum Patriam; Avitamque horeditatem defensurus, cum Barbaris animose conflixisset, circmventus a multitudine; maluit in praelio foetiter occumbendo: egregiam sui memoriam relinquere, quam furiendo: turpiter avitae gloriae deesse.

У журналі «Lwowianin» (редактор Людвік Зелінський, 1830—1840-і) вказувалось, що його надгробок у львівській катедрі був з часом перенесений до каплиці Замойських, а написи на ньому зникли під час воєн та різних несприятливих обставин. Про наявність надгробка стверджував також Ян Димітр Соліковський^[1]. Авторство надгробка приписували майстру Панкрацеві Лябенвольфу (Нюрнберг)^[17]. Останні дослідження свідчать, що це — центральна частина надгробка Миколая Гербурта-Одновського, який нині вмурований у стіну презбітерію^[18].

Перша відома посада — староста галицький (1414–1436 рр). 1433–1437 р. — каштелян галицький; староста кам'янецький, перемиський .^[19] 1434 р. — чесник галицький; з 1437 р. (до смерті) — подільський воєвода, зокрема, захищав Поділля від нападів татар. Був старостою в Долині.

У 1437 році став власником села Чешибіси (тепер Єзупіль) та Ганнусівки.

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.^[20]

Дружина (бл. 1414 р.) — Ельжбета на Княгиничах, Підгайцях, Кукільниках^[21] Бучацька гербу Сулима (1400 — після 1441) — донька Пйотра Влодковича з Харбіновичів, Княгиничів (Княгиницького), сестра галицького каштеляна Яна. У подружжя народились сини:

• Ян (пом. між 14 липня 1453 р.^[22]/25 травня 1454 р.^[23]) — староста теребовельський^[24]
• Миколай з Бучача і Чешибісів (пом. бл. 1459), також набув села Богородчани, Ямниця, Черніїв, Хриплин, місто Литвинів після смерті брата Яна^[25]
• Пйотр з Чешибісів (пом. бл. 1485^[26]), у шлюбі з Малґожатою (пом. після 1489^[27]) мав двох доньок:
  • Анна — дружина Яна Каменецького (каштеляна львівського)
  • Зузанна (Сюзанна) — дружина Станіслава Шафранця з Пескової Скали (каштеляна сондецького)
• Міхал (бл.1410 — 6 вересня 1450) — загинув у битві під містечком Красне, тепер село Мурованокуриловецького району^[28] (чи «Красним полем»), був похований у Львові,^[29] в крипті родинної каплиці Бучацьких (вхідна з костелу до захристя^[16] львівської катедри , існувала перед 1440 р.^[16] закладена Анною Бучацькою  за іншими даними, ця інформація стосується батька^[1]
• Якуб з Підгаєць (1430/38—1501) — воєвода подільський, каштелян галицький, староста генеральний подільський 1485 р., воєвода руський 1499 р.

1435 року під час розгляду справи галицьким судом українською (руською) мовою був зроблений запис в справі злочинця-втікача — рідкісна з небагатьох пам'яток права XV ст. руською мовою.^[16]

• Банах І. Бучацькі на Підгайцях // Галицька брама. — Львів, 2006. — № 135/136.
• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Дуда І. Бучацькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — ISBN 966-528-197-6.
• Akta grodskie І ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — Т. XII. — 552 s. (лат.), (пол.)
• Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)
• Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 215—221. (пол.)
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 276—277. (пол.)
• Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 6—10. (пол.)
• Długosz J. Dziejów polskich ksiąg dwanaście… — Kraków : Drukarnia «Czasu», 1869. — Т. 4. — 706 s. (пол.)
• Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. 3. — 480 s. — S. 84—85. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
• Grobowiec Michała Buczackiego… // Lwowianin, czyli zbior potrzebnych i uzytecznych (w VII t.) [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — 1836. — № 15, wydawany przez Ludw. Zielinskiego (?-1873). — S. 116—118. (пол.)
• Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — 243 s. — S. 120-123. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
• Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Średniowiecze Polskie i Powszechne [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.]. — 2014. — T. 6 (10). — S. 74—84. (пол.)

• Родовід Міхала Бучацького [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
• Michał Buczacki z Buczacza h. Awdaniec (ID: 2.578.5) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Попередник Пйотр Одровонж

Воєвода подільський 1437-1438

Наступник Грицько Кердейович