Можейко Олексій Михайлович
Можейко Олексій Михайлович (нар. 22 лютого 1902 — пом. 24 квітня 1986) — вчений-ґрунтознавець, агроном, засновник української школи ґрунтознавства[1], дослідник землеробства, доктор сільськогосподарських наук, професор Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва. БіографіяОлексій Михайлович народився 22 лютого 1902 року в м. Мінську (Білорусь).[2] У 1921 році закінчив реальне училище, вступив до Білоруського сільськогосподарського інституту, згодом перевівся у Харківський сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва. У 1927 році успішно закінчив Харківський сільськогосподарський інститут, працював агрономом Дубов'язівського цукрового заводу (Сумська область), а згодом лаборантом кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту. З 1927 по 1931 роки навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства. У 1931 році асистент кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту. У 1934 році Олексій Михайлович досліджує солонцевих комплексів Середньої Наддніпрянщини в Полтавській області. У 1937 році працював доцентом кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Хлорування як метод боротьби скорковими карбонатними солонцями Середнього Придніпров'я». З 1941 по 1953 роки очолював деканат агрономічного факультету, член вченої ради інституту та методичних рад інституту і факультетів, член Всесоюзного товариства ґрунтознавців, Менеделїївського хімічного товариства, депутат районної ради. З 1953 по 1974 роки завідувач кафедри, а згодом професор кафедри загального та зрошуваного землеробства Харківського сільськогосподарського інституту. З 1956 по 1960 роки керував лабораторією хімічної меліорації ґрунтів України при Українському НДІ ґрунтознавства (нині Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського УААН»). У 1964 році захистив докторську дисертацію на тему «Солонцеві ґрунти південної частини Середнього Придніпров'я і їх культурне освоєння». У 1966 році Олексію Михайловичу надано звання професора. 24 квітня 1986 року пішов з життя. Похований на 1-му міському кладовищі на вул. Пушкінській (м. Харків). Наукова діяльністьТематика наукових досліджень: генеза малородючих солонцюватих ґрунтів в Україні і розробка заходів підвищення їхньої родючості. Перші досліди закладено у 1928 році на Чоргарському півострові Херсонської області. У 1936 році закладено стаціонарний дослід у Кременчуцькому районі Полтавської області метою якого було вивчення комплексу солоцюватих ґрунтів Середньої Наддніпрянщини. Основні праці: - Рекомендації з гіпсування ґрунтів у зрошуваних зонах Української РСР. Київ, 1958. - Оформировании солонцового горизонта почв Среднего Приднепровья и о некоторых приемах их культурного освоения. Харьков, 1960. - Режим орошения полевых культур: учебное пособие. Харьков, 1979. - Нитратный режим черноземов при орошении животноводческими стоками и некоторые приемы егорегулирования. Сборник научных трудов Харьковского сельскохозяйственного института. 1983. Т. 283. - Почвоохранные аспекты утилизации отходов сельскохозяйственного производства и коммунального хозяйства. Философия и социальные вопросы философии. Харьков, 1985. Відзнаки та нагороди
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia