1914-1921 роки - Ново-Олександрійський інститут сільського господарства і лісівництва (на правах евакуйованого, Харків);
1921-1930 роки - Харківський інститут сільського господарства і лісівництва (Харків);
1921-1926 роки - Харківський інститут сільського господарства і лісівництва імені Х. Раковського;
1930-ті роки - Харківський інститут сільського господарства і лісівництва імені Сельінтерну;
1930-1934 роки - Харківський інститут зернового господарства 1934-1946 роки - Харківський сільськогосподарський інститут;
1941-1944 роки - Харківський сільськогосподарський інститут (на правах евакуйованого м. Катта-курган, Узбекистан);
1946-1991 роки - Харківський сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва;
1991-2002 роки - Харківський державний аграрний університет ім. В. В Докучаєва;
2002-2021 роки - Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва.
Історія
Найстаріший аграрний заклад вищої освіти в Україні засновано 1816 році. у передмісті Варшави — Маримонті, під назвою Інститут землеробського господарства, практичної ветеринарії та школи рукоділля. Фундатором і першим директором інституту став громадський діяч, професор Єжи Беньямін Флят (1768—1860).
У 1840 році до інституту приєднано Варшавську лісову школу і він став називатися Маримонтським інститутом сільського господарства і лісівництва.
Упродовж 1892—1895 рр. обов'язки директора виконував професор Санкт-Петербурзького університету, відомий учений-природознавець і педагог В. В. Докучаєв. За часів його керівництва внесено суттєві зміни до навчальних програм, запроваджено викладання економічних наук. Зусиллями вченого в 1894 р. відкрито першу в світі кафедру генетичного ґрунтознавства, а сам навчальний заклад здобув світове наукове визнання. Заслугою В. В. Докучаєва було укріплення викладацького складу інституту висококваліфікованими викладачами, запрошеними передусім із Петровської землеробської академії. Серед них: фізіолог і ботанік Є. Ф. Вотчал, лісівники М. М. Орлов і М. М. Бурий, економісти О. Ф. Фотрунатов та О. І. Скворцов, ґрунтознавець М. М. Сибірцев.
Із початком Першої світової війни розпорядженням військового командування у 1914 році. інститут евакуйовано до Харкова. Протягом 1915—1922 рр. його очолював професор О. О. Алов.
Постановою РНК УРСР від 21 березня 1921 року Ново-Олександрійський інститут назавжди залишено в Харкові та перейменовано в Харківський сільськогосподарський інститут.
У зв'язку з розукрупненням сільськогосподарських вищих навчальних закладів Харківський СГІ 28 червня 1930 року реорганізовано і перейменовано на Харківський інститут зернового господарства в складі одного агрономічного факультету. Лісівничий факультет реорганізовано в Київський інститут лісового господарства. Інженерно-меліоративний факультет переведено в Одесу як окремий заклад. На базі кафедр механізації сільськогосподарського виробництва і фізики створено Харківський інститут механізації й електрифікації сільського господарства.
У 1933 році до інституту приєднали Харківський агроекономічний інститут на правах економічного факультету. Із 1934 року Харківський інститут зернового господарства знову отримав попередню назву — Харківський сільськогосподарський інститут[2].
Під час німецько-радянської війни інститут евакуйовано до міста КаттакурганУзбецької РСР. В евакуації він продовжив роботу з підготовки спеціалістів-аграрників, розвивалися наукові школи, запроваджувалися досягнення науки у виробництво.
У жовтні 1944 року виш повернувся до Харкова. У складних умовах воєнного часу та відбудови інститут очолював академік АН УРСР, професор Соколовський О. Н.
У березні 1946 року із нагоди 100-річчя від дня народження видатного вченого-ґрунтознавця В. В. Докучаєва інституту було присвоєно його ім'я. За успіхи у підготовці висококваліфікованих кадрів для сільського господарства та у зв'язку з 150-річчям від дня заснування інститут нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1966).[3]
У 1961 році прийнято рішення про перебазування ХСГІ ім. В. В. Докучаєва на територію науково-дослідного господарства «Комуніст».
У 1969 році розпочалося будівництво нинішнього комплексу агроуніверситету, а в 1978 році завершилося перебазування інституту до навчального містечка.
У 1991 році інститут перетворено у Харківський державний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва.
Указом Президента України від 27 березня2002 року, ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності ХДАУ та його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, університету надано статус національного.[4]
Навчальне містечко ХНАУ — автономний навчально-науково-виробничий комплекс загальною площею 106,3 га, розташоване в приміській зоні на схід від Харкова. Містечко побудовано у 1968—1991 рр. на землях навчально-дослідного господарства «Комуніст» (нині сел. Докучаєвське). На території вишу є 6 навчальних корпусів, сім гуртожитків, актовий зал на 830 місць, павільйон із сільськогосподарською технікою, спортивний зал, стадіон. Також у складі комплексу дослідні поля (понад 70 га), Парк ветеранів площею 6,3 га і Студентський парк площею 20 га.
«Перлиною» Харківщини є дендрологічний парк ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. На території площею 23 га розмішені колекційні та експозиційні наділи (23 квартали), інтродукційний розсадник, насінні та архівні клонові плантації сосни, дуба та ліщини, квітники та розарій. У колекціях дендропарку зростає близько 900 видів деревних рослини, що представляють європейську, кримсько-кавказьку, середньоазіатську, китайську, далекосхідну, японську та північноамериканську флористичні зони.
Структура університету
До складу агроуніверситету входить шість факультетів: агрономічний, захисту рослин, лісового господарства, інженерів землевпорядкування, обліку і фінансів, менеджменту і економіки.
Інститут міжнародної освіти та підвищення кваліфікації
Державні діячі, керівники і організатори АПК: В. В. Алексейчук, А. П. Бездітко, І. П. Бовдуй, О. О. Бредіхін, В. Д. Гревцов, І. О. Зубрич, Калантай І. Ф., М. Н. Калюжний, О. В. Квітчатий, А. Й. Ковалик, О. І. Котляревський, В. І. Кужель, С. В. Лобас, В. О. Матвієнко, Носальський А. А., Д. С. Полянський, І.М. Рішняк, В. М. Сидоренко, В. А. Слаута, М. І. Ткаленко, М. П. Хворост, М. В. Шмаков.
Заслужені діячі науки і техніки: Ю. М. Азбукін, М. Р. Асика, В. В. Бондаренко, А. П. Вервейко, В. П. Васильєв, Грінченко О. М., Г. Т. Гревцова, І. П. Здоровцов, О. І. Здоровцов, В. О. Кірсанов, В. В. Кириченко, Г. В. Коренєв, М. М. Кулєшов, Б. Г. Лазарєв, І. Ю. Левицький, Мацков Ф. П., В. Д. Муха, М. Р. Нікулін, А. О. Омельяненко, П. М. Першин, В. К. Пузік, С. С. П'ятницький, Соколовський О. Н., Страхов Т. Д., І. Г. Строна, К. Г. Телешек, В. Я. Юр'єв.
Заслужені працівники сільського господарства: Н. П. Байбакова, М. І. Берест, В. І. Бєлінський, І. П. Бовдуй, Ф. О. Бондар, А. С. Васенін, О. В. Вішталь, В. М. Вовченко, С. В. Гаврик, М. В. Гетманов, М. О. Горетий, Гриник І. В., Гулий І. М., М. І. Давидов, С. І. Корнієнко, В. О. Кур'янов, В. П. Леваднева, Литвиненко М. А., Є. П. Лисенко, М. В. Лобода, В. І. Олянич, І. П. Пазій, Я. І. Петренко, М. І. Півень, О. М. Редько, В. Г. Ржевський, А. М. Середа, В. А. Слаута, М. О. Сурков, П. М. Сьомік, В. С. Цибулько, Д. П. Черничко, О. Ф. Шишкунов, А. Д. Юрченко.
Заслужені працівники освіти: М. О. Бєсєдін, О. М. Варченко, А. П. Вервейко, Євтушенко М. Д., О. І. Здоровцов, В. О. Кірсанов, Л. І. Михайлова, В. Д. Муха, В. К. Пузік .
Науковці
У різні роки в університеті працювали видатні вчені:
агрохіміки — Є. Є. Вагнер, П. С. Пищимука, М. А. Єгоров, Б. М. Рожественський, І. С. Телетов, М. К. Крупський, Г. Ф. Ольховський, В. І. Філон, В. С. Залізовський.
рослинники — П. В. Будрін, М. В. Цінгер, М. М. Кулешов, Г. В. Пилипець, Т. В. Локоть, С. І. Воробйов, Л. М. Делоне, О. П. Якименко, Г. В. Коренєв, Л. О. Марченко, М. А. Бобро, Г. К. Фурсова.
плодоовочівники — М. К. Поляков, Г. Г. Скробанський, О. А. Ільїнський, Б. Й. Біляк, О. С. Болотських, Г. І. Яровий.
лісівники — Л. К. Плятер, В. Ю. Бранке, М. М. Орлов, Г. М. Висоцький, О. Г. Марченко, Й. Г. Сурож, В. М. Андріїв, І. О. Яхонтов, В. Я. Гурський, Д. В. Воробйов, С. С. П'ятницький, Б. Ф. Остапенко. М. М. Ведмідь.
економісти — О. І. Скворцов, О. Ф. Фортунатов, М. Л. Клецький, К. Г. Телешек, С. Д. Бутко, О. Ф. Галкін, Лукінов І. І., О. І. Здоровцов, М. О. Бєсєдін, В. П. Мартьянов, В. Я. Амбросов, Л. М. Анічин, В. Й. Шиян, І. М. Брюховецький, А. В. Македонський, М. Ф. Огійчук, М. Ф. Соловйов, В. К. Горкавий, Полтавський Ю. А., Білоусько В. С., Ульянченко О. В., Беленкова М. І., Олійник О. В., ГуторовО. І.
землевпорядники — Петренко Я. І., Першин П. М., Сазонов К. М., Статівка І. М., Горохов Г. І., Кірсанов В. О., Вервейко А. П.
Грашко, Юрай — відомий учений-ґрунтознавець, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Словацької АН,[5] учень О. Н. Соколовського, політик, колишній Міністр навколишнього середовища і посол Словацької Республіки в Швейцарії;
Юр'єв Василь Якович — селекціонер-рослинник, академік АН УРСР, почесний академік ВАСГНІЛ, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії СРСР[6].
Нагороди, відзнаки
орден Трудового Червоного Прапора за наполеглеву працю у підготовці висококваліфікованих кадрів для сільського господарства і в зв'язку 125-річчям від дня заснування інституту (1941);
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР за вагомий внесок у підготовці висококваліфікованих кадів для сільсього господарства та у зв'язку з 150-річчям від дня заснування інституту (1966);
У 2003 році інститут рейтингових досліджень Асамблеї ділових кіл України визнав Харківський національний аграрний університету імені В. В. Докучаєва лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Кращі підприємства України - 2003» у номінації «Вища освіта».
↑В. К., Пузік; О. М., Голікова; А. І., Кравцов; М. А., Бобро; Т. І., Гопцій; В. К., Горкавий; О. І., Гуторов; В. В., Дегтярьов; М. Д., Євтушенко (2016). Докучаєвці. Процитовано 28 січня 2022.
↑Кузьмич, Пузік Володимир; Іванович, Кравцов Анатолій; Михайлівна, Голікова Олена (2016). ДОКУЧАЄВЦІ (other) . Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва.
Джерела
Докучаєвці / В. К. Пузік, А. І. Кравцов, О. М. Голікова [та ін.] / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. — Харків, 2016. — 288 с.