Був солістом чоловічого ансамблю «Сватівські козаки»[6]. Представляв Луганську область на звітному концерті всеукраїнського фестивалю народних талантів у Києві. Навчився володіти козацькою шашкою[1]. Був поетом[7] та автором-виконавцем[3]. Складав та співав пісні російською та українською[3][8].
З 1992 по 1997[4] рік проходив службу у ЗСУ, отримав звання старшого сержанта, після чого деякий час працював у сватівському військкоматі[1][3][9]. Активне політичне життя почав під час Помаранчевої революції 2004 року[1]. Керував луганським відділенням організації «Молода гвардія»[1][9]. Планував відкрити будівельну компанію[10].
21 квітня2014 року, під час «народного сходу Луганщини», взвод Мозгового спробував взяти під контроль будівлю управління СБУ, де мав відбутися з'їзд народних депутатів, однак цьому завадили представники інших луганських сепаратистських організацій[15]. Незважаючи на те, що сутички відбулися без застосування зброї, у лавах сепаратистів намітилися непорозуміння, внаслідок яких Мозговий залишив місто[16].
Він, разом зі своїм загоном, передислокувався на базу відпочинку «Ясени», біля Свердловська (нині Довжанськ), де організував військовий табір для навчання своїх бійців[10][17]. 3 травня угруповання передислокувалось до Антрацита, де за допомогою донських козаків, що приєднались до батальйону[18], захопили місто[19].
22 липня, у результаті боїв за місто, угруповання Мозгового відступило з Лисичанська і Сєвєродонецька на південь до Алчевська[2][11][28][29], попутно беручи участь у боях біля Первомайська та Ломуватки[30]. Цей відступ викликав роздратування отамана Дрьомова, після чого стосунки між донськими козаками та бійцями Мозгового значно погіршилися[26].
25 жовтня2014 року в підконтрольному «ЛНР» Алчевську відбувся «народний суд» на чолі з Олексієм Мозговим над двома чоловіками, яких підозрювали у зґвалтуванні 15-річної і 13-річної дівчат, в ході якого близько 300 жителів міста шляхом «підняття руки» проголосували за смертний вирок через розстріл одному з чоловіків, а іншого засудили до відправки на лінію фронту, щоб він міг «спокутувати свою провину і померти з честю»[31][32]. В ході даного засідання Мозговий заявив[33]:
Нехай навіть юридична громадськість заявить, що це недосконала форма з точки зору юриспруденції, але зате це досконала форма народовладдя. Сьогодні у вас є перший шанс дійсно проявити себе як активне громадянське суспільство з активною позицією і правом слова.
Оригінальний текст (рос.)
Пускай даже юридическая общественность заявит, что это несовершенная форма с точки зрения юриспруденции, но зато это совершенная форма народовластия. Сегодня у вас есть первый шанс действительно проявить себя как активное гражданское общество с активной позицией и правом слова.
Тоді ж Мозговий сказав, що «патрулю буде дано особливий наказ — усіх дівчат заарештовувати, які будуть перебувати у шинках», зазначивши що «жінка повинна бути берегинею вогнища, матір'ю. А якими матерями вони стають після шинків?»[34]. Згодом Мозговий назвав свої слова про арешт дівчат за відвідування кафе не наказом, а спробою змусити присутніх на засіданні «народного суду» задуматися про моральність[35].
8 травня2015 року в Алчевську, відбувся форум міжнародної солідарності «Антифашизм, інтернаціоналізм, солідарність», в якому взяли участь делегати з Росії, Білорусі, Італії, Іспанії, Греції, Великої Британії, Німеччини та Туреччини. В організації та проведенні форуму взяв активну участь Олексій Мозговий, який також й відкрив захід своєю вступною промовою. Керівництво «ЛНР» перешкоджало форуму, погрожуючи Мозговому важкими наслідками в разі його проведення[38].
9 травня Мозговий всупереч забороні Ігоря Плотницького організував військовий парад в Алчевську. За словами Мозгового люди Плотницького йому прямо заявили, що якщо він посміє провести парад, то його вб'ють[5].
Замахи та смерть
Перший замах відбувся 7 березня 2015 року. Автомобіль Мозгового був підірваний на блокпосту біля смт. Михайлівка. Сам він отримав дотичне поранення осколком в голову[39][40].
Наступний замах відбувся 23 травня 2015 року о 17:30-17:45 на тому ж місці — біля смт. Михайлівка. Автомобіль Мозгового рухався з Алчевська в Луганськ по дорозі М04; біля старого блокпоста при в'їзді в селище поруч з автомобілем було підірвано відволікаючий вибуховий пристрій, після чого машина була обстріляна з кулеметів та іншої автоматичної зброї[41][42]. В результаті замаху Мозговий був убитий, разом з ним загинули його прессекретар, двоє охоронців і водій[43][44]. Також загинуло троє мирних жителів, чиї машини виявились в цей момент поруч з машиною Мозгового[45].
Того ж дня радник Міністра МВСАнтон Геращенко звинуватив у смерті Мозгового спецназ ГРУРосії[46][47]. Наступного дня його вбивство взяли на себе партизани із групи «Тіні»[48][49]. Начальник слідчого відділу генпрокуратури ЛНР Леонід Ткаченко повідомив, що слідство розглядає декілька версій того, що сталося, «в тому числі і про роботу диверсійних розвідувальних груп з боку України»[41].
Однак, більшість незалежних журналістів, політиків і бойовиків ЛНР звинуватили у вбивстві Олексія Мозгового Кремль та керівництво ЛНР[50], яке Мозговий напередодні замаху прямо звинуватив у зраді[51]. За поширеною версією, виконавцем убивства є приватна військова компанія Вагнера (ПВК Вагнера).[52][53]
Похований 27 травня 2015 року у Алчевську на центральному цвинтарі[54].
Критикував ідею проведення референдуму з питання виділення Луганської області в окреме державне утворення. В інтерв'ю агентству ANNA News 24 квітня2014 року заявив наступне[56]:
Питання референдуму йдуть чомусь врозріз з тими бажаннями і вимогами, які висуває сам народ. Вважаю, що референдум слід проводити за тими позиціями, які необхідні народу, щоб кожен з громадян не тільки нашої області, а й усього Південного Сходу міг висловитися з цього приводу. Там повинно бути два пункти: федерація в складі Росії, федерація в складі України. Усе. Все інше — це обман.
Оригінальний текст (рос.)
Вопросы референдума идут почему-то вразрез с теми желаниями и требованиями, которые выдвигает сам народ. Считаю что референдум следует проводить по тем позициям, которые необходимы народу, чтобы каждый из граждан не только нашей области, но и всего Юго-Востока мог высказаться по этому поводу. Там должно быть два пункта: федерация в составе России, федерация в составе Украины. Всё. Всё остальное — это обман.
З самого початку конфлікту виступав проти створення «окремих князівств» ЛНР і ДНР, але підтримує створення єдиної «Новоросії» на території всієї південно-східної України[4].
На зустрічі з російським письменником Прохановим, 7 серпня 2014
Багато хто вважає, що ми терористи, що воюють не місцеві ополченці, а представники іншої держави. Ми, зі свого боку, намагаємося пояснювати, що це не так, виходити на контакт з тими людьми, хто налаштований проти нас, і доводити, що ми насправді жителі цього регіону і не хочемо воювати саме з ними. Ми повстання робили заради простого народу. Навпаки, ми хочемо об'єднати те, що роз'єднали справжні сепаратисти в 1991 році в Біловезькій Пущі.
Оригінальний текст (рос.)
Многие считают, что мы террористы, что воюют не местные ополченцы, а представители другого государства. Мы, со своей стороны, пытаемся объяснять, что это не так, выходить на контакт с теми людьми, кто настроен против нас, и доказывать, что мы на самом деле жители этого региона и не хотим воевать именно с ними. Мы восстание делали ради простого народа. Наоборот, мы хотим объединить то, что разъединили настоящие сепаратисты в 1991 году в Беловежской Пуще.
3 вересня2014 року висловив думку про те, що представники одного народу: активісти Майдану і Новоросії — вбивають один одного, але жителі останньої, на відміну від представників Майдану, не перебувають під впливом ідеологічної машини Заходу. Він вважає, що «ми як виступали проти олігархату, так і будемо виступати», а для цього необхідно об'єднатися і всім разом виступати проти влади в Києві. Також Мозговий зазначив, що армія Новоросії навчилася воювати, терпіти і добиватися успіхів[58].
Журналіст «Новой газеты» помітила, що в особистому кабінеті Олексія Мозгового знаходилися ікони, Прапор Перемоги — копія штурмового прапору 150-ї ордена Кутузова II степені Ідрицької стрілецької дивізії, що був піднятий над Рейхстагом1 травня1945 року, та чорний прапор з черепом, кістками та цитатою з «Символа Віри»: «Чаю воскресения мертвых и жизни будущаго века. Аминь» (відомий в історії Російської імперії, як прапор військових козаків генерала Бакланова)[2].
Мозговий неодноразово повідомляв про розбіжності з керівництвом самопроголошеної ЛНР. Останній конфлікт стався на початку травня 2015 року: Мозговий звинуватив «управлінців і родичів влади ЛНР» у встановленні «диктатури» і ігноруванні інтересів народу[11].
Країни, де Мозговий був під санкціями.
18 травня2015 року, незадовго до своєї смерті, Мозговий спільно з Павлом Дрьомовим звернувся до влади Російської Федерації з пропозицією створення в Росії інститутів влади, що захищають інтереси росіян незалежно від їх громадянської приналежності з метою надання російському народу політичної суб'єктності[63].
Переслідування
З 28 серпня2014 року розшукувався ГУ МВС України в Луганській області за вчинення злочину, передбаченого статтею 260 КК України (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань)[64].
20 лютого 2020 пройшов генпрокуратурою ЛНР як обвинувачений співучасник події на День Перемоги 9 травня 2014 року на трасі розстрілу автомобіля з сім'єю бізнесмена Олега Бурихіна на трасі Харків-Довжанський під Свердловськом Луганської області. В автомобілі їхав сам бізнесмен, його дружина Ірина та їх 10-річна дочка Ліза. В ході розстрілу дитину було поранено, але вона вижила, а батько й мати загинули. У розстрілі брав участь взвод бійців ЛНР, яких Мозковий і його заступник Олександр Костін підтягнули на трасу, повідомивши, що в автомобілі будуть їхати бійці «Правого сектора».
За матеріалами слідства ЛНР, група атакувала автомобіль з метою пограбування, тому що дізналися, що бізнесмен їде з Антрацита в Росію, перевозячи велику грошову суму. Для перекриття дороги автомобілю бізнесмена використовувався відібраний у одного з мешканців Свердловська «Камаз». Після розстрілу вони забрали гроші і зникли. Сам Мозговий на момент публікації матеріалів кримінальної справи у відкритий доступ був уже мертвий, а Костін був засуджений до 14 років в'язниці. Вирок викликав обурення Безлер і деяких інших прихильників «Російської весни».[66]
Пам'ять
3 червня2015 року було оголошено про намір вже в липні встановити в Алчевську пам'ятник Олексію Мозговому: або біля могил Мозгового та його соратників, або в центрі міста (у грудні 2015 так і не був встановлений)[67].
31 травня2015, пам'яті Мозгового та Олеся Бузини присвятив п'єсу для скрипки й баяна «Скорботна пісня» (рос.Скорбная песнь) петербурзький композитор Олександр Петров[68].
2 липня2015 вийшов «документальний» фільм «Перший» (рос.Первый) про військову діяльність Олексія Мозгового[69].
17 травня 2016 року бійці і командири бригади «Призрак» встановили пам'ятник на могилі Мозгового.
23 травня 2016 року в окупованому Алчевську на площі перед Будинком культури металургів відкрито пам'ятник Олексію Мозговому[70].
